Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження 2-о/754/213/25
Справа №754/12856/24
РІШЕННЯ
Іменем України
10 червня 2025 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Краснощоки О. В.
за участю заявника ОСОБА_1
за участю представника заявника – адвоката Гузь О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство закордонних справ України про встановлення факту, що має юридичне значення,
У С Т А Н О В И В:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Стороною заявника було змінено заявлені вимоги та така зміна була прийнята судом. Заявник свої вимоги мотивує свої тим, що з 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом однією сім`єю. Після чотирьох років спільного життя провели цивільну церемонію одруження. У подальшому 14.05.2021 уклали шлюб (онлайн) в м. Прово, округ Юта, штат Юта, Сполучені Штати Америки. 10.06.2024 ОСОБА_2 було призначено на посаду першого секретаря Посольства України в державі Ізраїль та він був відряджений до Посольства України в державі Ізраїль. Розуміючи, що таке направлення в довгострокове відрядження ОСОБА_2 передбачає тривале розлучення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли рішення клопотати про направлення останнього в довготривале відрядження разом з ОСОБА_1 . Однак 29.05.2024 від МЗС України була отримана відповідь, якою було повідомлено про те, що направлення ОСОБА_1 в довготермінове відрядження, як члена сім`ї ОСОБА_2 (іншого з подружжя) не можливо у зв`язку з тим, що за законодавством України визначено поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка. Тому просять встановити факт спільного проживання однією сім`ю ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2
07.03.2025 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва було відкрито провадження у справі.
У судовому засідання заявник ОСОБА_1 та його представник – адвокат Гузь О. О. заяву, з урахуванням зміни заявлених вимог, підтримували та просили задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заінтересована особа: Міністерство закордонних справ України, в судове засідання свого представника не направили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.
Також в судовому засіданні, призначеному на 04.06.2025, були допита свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_2 надав суду свої свідчення про те, що на початку 2013 року він почав проживати однією сім`ю з ОСОБА_1 . Вони спільно ведуть свій побут та всі питання вирішували разом. Також свідок ОСОБА_2 зазначав, що він з ОСОБА_1 має спільний бюджет та мають постійну опіку один про одного.
Свідок ОСОБА_3 надала суду свої свідчення про те, що вона знайома з ОСОБА_2 з 2014 року. На час її знайомства ОСОБА_2 вже проживав разом з ОСОБА_1 . Зазначала, що вона сприймає сторін як подружжя. Вони спільно ведуть свій побут, купують необхідні речі, їжу, одяг. Спільно купляли автомобіль.
Свідок ОСОБА_3 надала суду свої свідчення про те, що вона є двоюрідною сестрою заявника ОСОБА_1 . Зазначала, що з 2013 року ОСОБА_1 проживає однією сім`єю з ОСОБА_2 . Вони повноцінна родина, все роблять разом.
Свідок ОСОБА_4 надала суду свої свідчення про те, що вона знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2018 року. Засвідчувала, що вони проживають однією сім`ю, ведуть спільне господарство та побут.
Стаття 263 ЦПК України, передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Заслухавши учасників судового розгляду, взявши до уваги свідчення свідків, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку про необхідність задовольнити заяву, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучі пов`язанні спільним побутом, який ґрунтувався на спільному бюджеті, почуттям взаємоповаги та любові один до одного, з 2013 року проживають однією сім`єю.
14.05.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб в м. Прово, округ Юта, штат Юта, Сполучені Штати Америки, що підтверджується Дозволом на одруження № НОМЕР_2 та Свідоцтвом про шлюб, що видано Окружним секретарем Штату Юта.
05.09.2022 ОСОБА_2 , Наказом Міністерства закордонних справи України № 1595/ос, було призначено на посаду другого секретаря відділу Ради Європи, прав людини та координації гендерних питань Департаменту міжнародних організацій строково, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу 12 місяців з дня призначення чи скасування воєнного стану.
01.01.2023 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарі) та ОСОБА_11 (орендодавцем) було укладено Договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
01.01.2023 Додатковою угодою до Договору оренди житлового приміщення між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 від 03.05.2023, було додано пун. 4.7. Договору наступного змісту: «Орендарі несуть солідарну відповідальність за вчасне внесення орендної плати та вносять її відповідно до усних домовленостей між собою».
10.01.2024 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та власником приміщення ОСОБА_5 було укладено Договір безоплатного користування приміщення, відповідно до якого власник передає, а користувачі приймають у безоплатне користування житлове приміщення (квартиру), яка належить власнику приміщення на праві власності та розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
23.05.2024 ОСОБА_2 звертався із заявою до Державного секретаря МЗС України, в якому просив направити його у довготермінове відрядження на посаду Першого секретаря Посольства України в Державі Ізраїль разом із членом його сім`ї (іншим з подружжя) громадянином України ОСОБА_1 .
29.05.2024 ОСОБА_2 від Міністерства закордонних справ України, на свій запит від 23.05.2024 отримав відповідь, що МЗС не може визнати та реалізувати в сфері публічно-правових відносин одностатевий шлюб, як такий, що суперечить закріпленому на сьогодні у вітчизняному законодавстві поняття шлюбу.
07.06.2024 ОСОБА_2 звертався із заявою до Державного секретаря МЗС України, в якому просив оформити дипломатичний паспорт члену його сім`ї (іншому з подружжя) громадянину України ОСОБА_1 .
10.06.2024 ОСОБА_2 , Наказом Міністерства закордонних справи України № 1843/ос, було призначено на посаду першого секретаря Посольства України в державі Ізраїль на час довготермінового відрядження або до призначення на цю посаду переможця конкурсу, або до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану.
Також матеріла справи містять наступні документи, додані заявником на підтвердження факту спільного проживання: Фотокартки з церемонії одруження між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Роздруковані із сайту видання «Українська правда» статті, в яких висвітлювалась подія одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Квитки на різноманітні авіарейси та страховий сертифікат до туристичного ваучеру на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Декларація ОСОБА_2 за 2023 рік як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, де він в розділі інформації про членів сім`ї, зазначає що ОСОБА_1 є його чоловіком; скріншоти з медичних документацій, де ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають один одного як цивільний чоловік та дружина.
Стаття 4 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільним процесуальним кодексом України передбачений загальний порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження за заявою будь-якої особи, для якої встановлення певного факту має юридичне значення.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України).
Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За приписами статті 3 СК України вбачається, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Стаття 9 СК Українивизначає, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно із ст. 26 СК Україниу шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним (цією ж особою). У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним (чи нею) дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.
Відповідні положення Конституції України передбачають: Стаття 21 «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.» Стаття 51 «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. …»
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Отже під час розгляду справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу спільно проживали на одній житловій площі, ведуть спільне господарство, мають спільний побут, розподіляють обов`язки, витрати на утримання житла та взаємно піклувались один про одного.
Зі свідчень свідків, письмових доказів (фотографій, листування, спільних рахунків, розписок, довідок тощо), а також із загального характеру стосунків між сторонами, вбачається наявність ознак, притаманних спільному сімейному життю.
З аналізу ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України, можливо зазначити, якщо чоловік та жінка (а також – відповідно до принципу недискримінації та рівності всіх перед законом, закріпленого в Конституції України, – особи однієї статі, що ведуть спільне господарство) проживають однією сім`єю, не перебуваючи у шлюбі між собою чи з іншими особами, такі відносини можуть бути визнані фактичними шлюбними.
Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду – як джерело права.
Отже ЄСПЛ неодноразово визнавав, що відмова держави визнати фактичні шлюбні відносини між особами однієї статі може порушувати їхні права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантовані статтею 8 Європейської конвенції з прав людини.
Так, у Справі Schalk and Kopf v. Austria (2010): ЄСПЛ постановив, що відмова Австрії визнати шлюб між двома чоловіками порушує їхнє право на повагу до сімейного життя. Суд зазначив, що хоча Конвенція не зобов`язує держави дозволяти одностатеві шлюби, вони повинні забезпечити ефективний захист сімейного життя таких пар. У справа M.A. v. Italy (2023): ЄСПЛ постановив, що відмова Італії визнати одностатеві партнерства порушує права заявника на повагу до його сімейного життя, гарантовані статтею 8 Європейської конвенції з прав людини.
До того ж у справі Маймулахін і Марків проти України (CASE OF MAYMULAKHIN AND MARKIV v. UKRAINE) (Заява № 75135/14) у п. 63. Суд зауважував у своїй практиці, що одностатеві пари так само можуть, як і різностатеві, вступати у стабільні і віддані стосунки, і мають однакові потреби у взаємній підтримці та допомозі. Отже, усталеним принципом практики Суду є те, що одностатеві пари перебувають у відносно подібній ситуації з різностатевою парою щодо потреби в правовому визнанні та захисті своїх стосунків (див. згадані рішенні у справах «Шальк і Копф проти Австрії» (Schalk and Kopf v. Austria), пункт 99 та «Валліанатос та інші проти Греції» (Vallianatos and Others v. Greece), пункт 81).
У п. 64. зазначено, що з огляду на усталений принцип своєї практики, згідно з яким будь-яке тлумачення гарантованих прав і свобод має відповідати загальному духу Конвенції, інструменту, розробленому для підтримки та просування ідеалів і цінностей «демократичного суспільства», Суд підкреслював, хоча й у контексті свого аналізу за статтею 8 Конвенції, що дозвіл одностатевим парам отримати правове визнання та захист безсумнівно слугує цим ідеалам і цінностям, оскільки таке визнання та захист надає легітимності таким парам й сприяє їхній інтеграції у суспільство, незалежно від сексуальної орієнтації. Демократичне суспільство у розумінні Конвенції забороняє будь-яку стигматизацію за ознакою сексуальної орієнтації, ґрунтується на рівній гідності осіб і підтримує різноманітність (див. згадане рішення у справі «Федотова та інші проти Росії» (Fedotova and Others v. Russia), пункти 178 – 180 з подальшими посиланнями).
Згідно із п. 67. Суд зазначає, що існуюча нормативно-правова база в Україні визнає два типи стосунків різностатевих пар: шлюб і фактичні шлюбні відносини, коли чоловік і жінка «проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою» (див. пункти 9 – 16). Хоча рівень правового захисту суттєво відрізняється залежно від того, який із двох згаданих правових статусів має пара, слід зазначити, що наявність того чи іншого правового статусу не нав`язується державою та не випливає з об`єктивної реальності, а є суто власним вибором пари.
Відповідно до п. 68. визначено, що Заявникам не було надано такого вибору. На відміну від різностатевих пар, які вважають за краще не одружуватися з особистих причин, але усе одно мають право на принаймні певне правове визнання та захист, оскільки вони de facto проживають однією сім`єю, заявники не мають доступу до шлюбу в Україні та їм недоступна будь-яка альтернативна форма правового визнання. Тому було б штучно порівнювати їхнє становище лише зі становищем неодружених різностатевих пар.
У п. 75. Суд погоджується, що захист сім`ї в традиційному розумінні є, у принципі, вагомою та законною підставою, яка може виправдати різне ставлення за ознакою сексуальної орієнтації. Однак ця мета досить абстрактна, і для її реалізації можна використовувати широкий спектр конкретних заходів. Крім того, концепція сім`ї неминуче розвивається, на що вказують зміни, яких вона зазнала з моменту прийняття Конвенції (див. згадане рішення у справі «Федотова та інші проти Росії» (Fedotova and Others v. Russia), пункти 207 і 208). Суд уже встановлював відсутність підстав вважати, що надання правового визнання та захисту одностатевим парам, які перебувають у стабільних і відданих стосунках, саме собою може зашкодити сім`ям, створеним традиційним способом, або поставити під загрозу їхнє майбутнє чи цілісність. Насправді визнання одностатевих пар жодним чином не перешкоджає різностатевим парам одружуватися або створювати сім`ю відповідно до їхнього уявлення про це поняття. У більш широкому сенсі забезпечення прав одностатевих пар саме собою не означає послаблення прав інших осіб або інших пар (див. згадане рішення у справі «Федотова та інші проти Росії» (Fedotova and Others v. Russia), пункт 212).
У п. 80. Суд доходить висновку, що різниця у ставленні в цій справі, яка полягала в необґрунтованій відмові заявникам як одностатевій парі в будь-якій формі правового визнання та захисту у порівнянні з різностатевими парами, становить дискримінацію щодо заявників за ознакою їхньої сексуальної орієнтації. Отже, було порушено статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 Конвенції (п. 81).
Таким чином Правова позиція ЄСПЛ свідчить про те, що фактичні шлюбні відносини між особами однієї статі можуть бути визнані, якщо є докази спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних обов`язків і прав. Це дозволяє особам однієї статі отримати правовий захист своїх сімейних відносин.
Зважаючи на викладене вище і те, що сім`я та сімейні відносини належать до найважливіших сфер правового регулювання. Вирішення питання про належність чи неналежність особи до сім`ї, встановлення факту існування сім`ї здатні істотним чином вплинути на обсяг прав на обов`язків суб`єктів правовідносин. І саме тому суд дійшов висновку, що вимоги заявника обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду, Сімейним Кодексрм України, статтями 3, 19, 76-82, 141, 263, 293, 315 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство закордонних справ України про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2013 року, за адресою проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце фактичного проживання:АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Міністерство закордонних справ України, ЄДРПОУ 00026620 місцезнаходження за адресою: м. Київ, Михайлівська площа, буд. 1.
Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2025.
Суддя В. В. Бабко
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.