Як установила ВККС та не заперечує адвокат Бень, заяву про зупинення адвокатської діяльності він не подавав та, перебуваючи на військовій службі, продовжує здійснювати адвокатську діяльність – рішення ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Рожок В. В.,

представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Предоляк Н. Ю.,  

розглянула у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі № 990/147/24 (судді Білак М. В., Желєзний І. В., Загороднюк А. Г., Мацедонська В. Е., Соколов В. М.) за його позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1.            У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

– визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 26 березня 2024 року № 373/дс-24, яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення його на посаду судді Харківського районного суду Харківської області (далі – рішення ВККС № 373/дс-24, Спірне рішення);

– зобов`язати ВККС провести з ним повторну співбесіду як з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, та прийняти рішення з урахуванням мотивувальних висновків рішення суду в цій справі.

2.            На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до протоколу формування рейтингу учасників конкурсу на посаду судді місцевого суду він займає переможну позицію у конкурсі на посаду судді Харківського районного суду Харківської області. 20 лютого та 26 березня 2024 року з ним було проведено співбесіду, за результатами якої оголошено висновок про відмову в наданні рекомендації про призначення на посаду судді. Комісія не надсилала йому рішення ні на поштову, ні на електронну адресу. Позивач виявив це рішення 10 квітня 2024 року на вебсторінці Комісії.

3.            З рішенням ВККС не погоджувався та вважав його протиправним з тих підстав, що проводити добір кандидатів для призначення на посаду судді уповноважена ВККС, яка відповідно до частин третьої – четвертої статті 92 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ) складається з шістнадцяти членів і вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше одинадцяти членів, а не колегія з трьох членів Комісії, що проводили з ним співбесіду.

4.            Твердив, що надав Комісії ґрунтовні пояснення щодо його обвинувачення  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України (далі – КК України), звернувши увагу на відсутність вироку у справі. Проте члени Комісії на підставі витребуваних в органів досудового розслідування доказів самостійно надали оцінку діянню, тобто перебрали на себе повноваження суду.

5.            Свою незгоду з негативною оцінкою ВККС здійснення ним адвокатської діяльності  під час проходження військової служби обґрунтовував тим, що  така його діяльність не суперечить рішенню Національної асоціації адвокатів України від 03 березня 2022 року № 24 та роз`ясненню Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) від 14 березня 2022 року.

6.            Також мовив, що 20 березня 2024 року з ним співбесіду не проводили, проте у Спірному рішенні йдеться про проведення співбесіди саме цього дня.

7.            Підсумовуючи, наголошував, що Спірне рішення є протиправним і таким, що порушує його законне право як переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

8.            Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 07 квітня 2025 року відмовив у задоволенні позову.

9.            На переконання суду першої інстанції, Спірне рішення ухвалено колегією ВККС (у складі трьох членів) за результатами співбесіди з кандидатом ОСОБА_1 як з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів. Таким чином, рішення ВККС № 373/дс-24 ухвалено повноважним складом ВККС відповідно до вимог частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VІІІ та положень Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі – Регламент).

10.         Щодо неправильності зазначення дати проведення одного з днів співбесіди, яка, на переконання позивача, впливає на її результат, суд першої інстанції встановив, що співбесіда проводилася 20 лютого 2024 року, за результатами якої оголошено перерву на 26 березня 2024 року (про що на сайті Комісії було розміщено оголошення), тому можна зробити висновок про помилкове зазначення дати у рішенні про проведення з позивачем співбесіди 20 березня 2024 року, замість правильної дати 20 лютого 2024 року. Проте така помилка, як зазначив суд, не свідчить про неможливість врахування встановлених Комісією у той день обставин, на чому наполягає позивач, скоріше свідчить про допущену в рішенні описку у визначенні коректної дати проведення співбесіди.  

11.         Надаючи оцінку відповідності Спірного рішення вимогам частини третьої статті 795 Закону № 1402-VІІІ, суд першої інстанції з`ясував, що за наслідками перегляду відеозаписів, які надійшли з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Львівської обласної прокуратури та наданих кандидатом ОСОБА_1., Комісія у своєму рішенні виходила з того, що відеозаписи свідчать про те, що 30 березня 2022 року в проміжок часу з 15:30:31 до 15:30:42 в приміщенні суду прокурор намагався вручити обвинувальний акт адвокату ОСОБА_1., коли той намагався пройти до кабінету судді, розміщеного в кінці цього коридору. Прокурор перегородив ОСОБА_1 прохід, ставши перед ним, тримаючи в руках документи. ОСОБА_1 відмахнувся від прокурора, який від поштовху відійшов декілька кроків назад, потім правою рукою схопив його за куртку в ділянці лівого плеча та, тримаючи його таким чином, продовжив рух коридором. Під час цієї штовханини ОСОБА_1 спіткнувся та впав на лавку, водночас, не випускаючи куртку прокурора, потім швидко встав та пішов далі. Біля дверей кабінету судді прокурор став на заваді ОСОБА_1., який різким рухом відштовхнув прокурора до протилежної стіни і зайшов до кабінету судді.

12.         Як зазначив суд першої інстанції, оцінюючи ситуацію, що відбулася з кандидатом у суді, Комісія керувалась вимогами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VІ) та статтею 45 Правил адвокатської етики, відповідно до якої у відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен: бути стриманим і коректним; реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо; бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.

13.         З огляду на вказані вимоги щодо поведінки адвоката, Комісія дійшла висновку про невідповідність дій позивача вимогам адвокатської етики у відносинах з іншими учасниками судового провадження, оскільки адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству. Зафіксовані на відео події свідчать про нестриманість та некоректність поведінки кандидата.

14.         З огляду на встановлені обставини цієї справи, досліджені у процесі судового розгляду докази, суд першої інстанції погодився з висновком Комісії про те, що подія, зафіксована на відео, свідчить про нестриманість та некоректність поведінки кандидата у ситуації, що склалась у коридорі суду, оскільки адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству.

15.         Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що члени Комісії у своєму рішенні не встановлювали вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення, не перебирали на себе повноваження суду та самостійно не надавали оцінку вчиненому ним діянню, про що помилково стверджував позивач. Комісія лише оцінила поведінку кандидата на посаду судді та  дотримання ним етичних норм.

16.         Крім того, Комісія встановила, що ОСОБА_1 є адвокатом та з березня 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України (призваний на військову службу та зарахований до особового складу відповідної військової частини наказом командира військової частини від 28 березня 2022 року № 26), продовжуючи здійснювати адвокатську діяльність, що, на переконання Комісії, свідчить про порушення вимог щодо несумісності.

17.         З приводу цього  суд першої інстанції зазначив, що Комісія у своєму рішенні з посиланням на статтю 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтю 7 Закону № 5076-VІ виснувала, що військова служба є несумісною з адвокатською діяльністю і у разі призову адвоката на дійсну (альтернативну) військову службу він не має права на здійснення такої діяльності. У свою чергу порушення вимог несумісності є дисциплінарним проступком адвоката та відповідно до частини першої статті 34 Закону № 5076-VІ є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

18.         Суд взяв до уваги встановлені Комісією  факти участі ОСОБА_1 в судових засіданнях у режимі відеоконференцзв`язку і погодився з її оцінкою тверджень кандидата про те, що адвокатською діяльністю він займався у позаслужбовий час.  

19.            Суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання Комісією встановленої процедури прийняття рішення за результатами співбесіди з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів та відсутність порушень дискреційних повноважень державного колегіального органу суддівського врядування щодо оцінювання кандидата на посаду судді.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

20.         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

21.         Твердить, що Спірне рішення ухвалено неповноважним складом ВККС, оскільки вимоги статей 92, 93 Закону № 1402-VІІІ передбачають, що ВККС складається з шістнадцяти членів, саме Комісія проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, а тому позивач не згодний із тим, що Регламент дозволяє приймати окремі рішення у складі колегії. Регламент не є законом, а є актом, прийнятим самим відповідачем для унормування його внутрішньої діяльності, та не може суперечити законодавству, зокрема Закону № 1402-VІІІ.

22.         Вважає, що Спірне рішення не відповідає вимогам частини третьої статті 795 Закону № 1402-VІІІ, та категорично не погоджується з висновками Комісії та суду щодо інциденту з прокурором, який трапився у приміщенні Личаківського районного суду міста Львова. Зауважує, що не вдавався до засобів і методів, які суперечать чинному законодавству. Також наголошує, що ані Комісія, ані суд не дали оцінки протиправним діям прокурора під час цього інциденту.    

23.         Йдеться в апеляційній скарзі і про незгоду з висновками відповідача та суду про нещирість ОСОБА_1 , який твердив про здійснення ним адвокатської діяльності в позаслужбовий час.  

24.         ОСОБА_1 наголошує і на тому, що ВККС не повідомила його про намір подати запити і збирати інформацію щодо нього у військовій частині, правоохоронних органах, судах та адміністраторів підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС та приховала факт надання відповідей на ці запити та їх зміст.

25.         Зазначає, що погоджується з посиланням суду першої інстанції на ЗаконУкраїни від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», у якому визначено основні критерії (проте без їх конкретизації) доброчесності та компетентності суддів, водночас мовить про те, що такі критерії є розмитими і не були встановлені Комісією для проведення належної оцінки відповідності кандидата цим критеріям.

26.         На момент прийняття Спірного рішення такі критерії не були затверджені Вищою радою правосуддя (далі – ВРП), що призвело до абсолютної дискреції, яка не була обмежена, і, як результат, до вибіркової та упередженої оцінки його (позивача) як кандидата.

27.         На думку ОСОБА_1 , висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критерію доброчесності та професійної етики Комісія дійшла внаслідок поверхневого, неповного, суб`єктивного та свідомо упередженого ставлення. Водночас, посилаючись на низку рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд), зазначає, що висновки ВККС не повинні бути довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів і у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

28.         Ціль співбесіди, як зазначає ОСОБА_1 з посиланням на Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, полягає у встановленні обставин, які необхідні (мають значення) для оцінювання кандидата на відповідність посаді судді. З`ясування обставин, на які посилається кандидат і від яких може залежати рішення про рекомендацію його на посаду, відповідає цілям співбесіди, тому Комісія повинна вжити відповідні заходи задля цього, зокрема надати кандидату можливість підтвердити свої доводи щодо таких обставин, щоб виключити ймовірність ухвалення рішення на підставі помилкових фактів, дослідивши ці доводи, а не проігнорувавши їх.

29.         На думку ОСОБА_1 , рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року має бути скасовано, а його позов – задоволено.

Позиція відповідача

30.         У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначає про свою незгоду з доводами апеляційної скарги, вважаючи  рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

31.         Мовить, що Спірне рішення ухвалено повноважним складом Комісії відповідно до вимог частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VІІІ та положень Регламенту. Так, рішення ВККС № 373/дс-24 ухвалено колегією Комісії від імені ВККС, як це і передбачено Законом № 1402-VІІІта Регламентом.

32.         Вважає, що Спірне рішення відповідає вимогам частини третьої статті 795 Закону № 1402-VІІІ, оскільки з`ясовані під час дослідження досьє та співбесіди з кандидатом обставини розглядалися Комісією в сукупності як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики з огляду на обставини здійснення ним адвокатської діяльності після призову на дійсну військову службу, а також невідповідність дій як адвоката вимогам адвокатської етики у відносинах з іншими учасниками судового провадження.

33.         Викладені у рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами, і не є помилковими щодо фактів. Висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики не є свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.

34.         Стосовно доводів позивача про неповідомлення йому Комісією про надходження додаткової інформації ВККС посилається на те, що розгляд отриманої Комісією інформації відповідно позивача здійснювався на засіданні із запрошенням та у його присутності. У праві ознайомлюватися з отриманою Комісією інформацією позивач не був обмежений. Співбесіда проводилася під час двох засідань, ОСОБА_1 було відомо про причини перерви та звернення Комісії з письмовими запитами до визначених органів державної влади. Відповідно позивач мав можливість ознайомитись зі своїм досьє у повному обсязі та надати відповідні пояснення щодо інформації, зібраної у ньому.

35.         Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Рух апеляційної скарги

36.         Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 травня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 10 липня 2025 року – призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 14 годину 00 хвилин 11 вересня 2025 року.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

37.         Рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

38.         ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі у відборі кандидатів на посаду судді місцевого суду як особа, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років.

39.         Рішенням Комісії від 12 вересня 2017 року № 3/дс-17 допущено до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складенні відбіркового іспиту як осіб, які не мають трирічного стажу роботи на посаді помічника судді, зокрема, ОСОБА_1 .

40.         Рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 призначено кваліфікаційний іспит у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та визначено черговість етапів його проведення.

41.         Відповідно до графіка складення кваліфікаційного іспиту кандидат ОСОБА_1 26 липня 2019 року проходив письмове анонімне тестування, 07 серпня 2019 року анонімне письмове практичне завдання зі спеціалізації загального суду та 08 серпня 2019 року – зі спеціалізації адміністративного суду.

42.         26 липня 2023 року Комісія затвердила результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду та місцевого адміністративного суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19.

43.         Так, за результатами кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду позивач отримав загальну кількість балів 165,5, а зі спеціалізації місцевого адміністративного суду – 160 балів.

44.         Рішенням Комісії від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, господарського та адміністративного суду, визначено рейтинги кандидатів на посаду судді, затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.

45.         Відповідно до рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду позивач посідає 268 місце, у рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду – 240 місце.

46.         Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів.

47.         13 жовтня 2023 року позивач подав до ВККС заяву з проханням допустити до участі в оголошеному 14 вересня 2023 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів як особу, яка відповідає вимогам статті 69 Закону № 1402-VІІІ, перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.

48.         Протоколом розподілу між членами Комісії від 16 жовтня 2023 року заяву кандидата ОСОБА_1 передано на розгляд члену Комісії ОСОБА_2 . Відповідно до положень частини другої статті 92 Закону № 1402-VІІІ ВККС для здійснення своїх повноважень витребувала інформацію щодо кандидата.

49.         07 листопада 2023 року зареєстровано повідомлення Офісу Генерального прокурора у відповідь на лист Комісії щодо надання інформації про притягнення до кримінальної відповідальності запитуваних осіб. За результатами опрацювання даних Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено кримінальне провадження № 12022140000000122 від 30 березня 2022 року, у якому містяться відомості щодо повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України. Досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здійснювалося Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, а нагляд у формі процесуального керівництва – Львівською обласною прокуратурою. За даними цього Реєстру, за результатами досудового розслідування кримінальне провадження направлено з обвинувальним актом до Галицького районного суду м. Львова.      

50.         Рішенням ВККС від 01 грудня 2023 року № 17/дс-23 допущено до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурсі на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, зокрема, кандидата ОСОБА_1 .

51.         15 грудня 2023 року кандидат ОСОБА_1 ознайомився з особовою справою та електронними файлами кандидата на посаду судді.

52.         Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23. Відповідно до затвердженого рейтингу, кандидат ОСОБА_1 зайняв переможну позицію на зайняття вакантної посади судді Харківського районного суду Харківської області.

53.         20 лютого 2024 року кандидат ОСОБА_1 надав Комісії письмові пояснення щодо справи про притягнення його до кримінальної відповідальності.

54.         07 березня 2024 року у відповідь на лист Комісії від 28 лютого 2024 року військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) повідомила про періоди перебування ОСОБА_1 у відпустках (у 2022 році щорічна основна відпустка не надавалась; у 2023 році: з 29 липня на 15 календарних днів, з 30 грудня на 15 календарних днів); у 2024 році щорічна основна відпустка не надавалась); відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надавалась з 03 червня 2023 року на 10 календарних днів, з 14 грудня 2023 року на 3 календарних дні, з 20 лютого 2024 року на 1 календарний день.

55.         У період квітень – листопад 2022 року залучався до чергувань черговим по частині у ППД військової частини НОМЕР_1 близько 4 разів на місяць; з 28 листопада 2022 року по 24 лютого 2023 року виконував завдання щодо протиповітряної оборони у складі командного пункту змішаних вогневих груп «Стрий», залучався до чергувань доба через дві; в період з 29 березня по 19 жовтня 2023 року залучався до добових чергувань у складі інформаційно-аналітичної групи військової частини НОМЕР_1 , близько 1-2 рази на тиждень; в період з 20 жовтня по 13 листопада 2023 року та з 19 січня по 04 березня 2024 року залучався до чергувань черговим по частині у ППД військової частини НОМЕР_1 . Залучався до чергування в групі цивільно-військового співробітництва управління військової частини НОМЕР_1 відповідно до затвердженого начальником групи графіку.

56.         У період з 29 березня по 07 квітня 2023 року капітан ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у Донецькій області, Краматорському районі, м. Костянтинівка. У період з 18 по 20 грудня 2023 року та з 21 по 23 грудня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у населеному пункті Лиман Донецької області та населеному пункті Сіверськ Донецької області відповідно.    

57.         Листом від 05 березня 2024 року ДП «Інформаційні судові системи» повідомили Комісію, що у підсистемі «Електронний суд» станом на 05 березня 2024 року зафіксовано 17 сформованих користувачем « ОСОБА_1 » документів, направлених до суду та іншим сторонам по справі (за період з 22 вересня 2022 року); 13 справ у кабінеті Електронного суду з роллю «Фізична особа», 32 справи з роллю «Представник». Відповідно до інформації, що міститься в сервісі захищеного відеоконференцзв`язку ЄСІТС, за період з 22 вересня 2022 року по 05 березня 2024 року користувач « ОСОБА_1 » брав участь у 29 конференціях.

58.         20 лютого 2024 року з кандидатом ОСОБА_1 проведено співбесіду та оголошено перерву для з`ясування додаткових питань щодо відповідності кандидата критеріям незалежності, чесності, сумлінності як адвоката при здійсненні адвокатської діяльності, дотримання ним етичних норм та його бездоганної поведінки у професійній діяльності.

59.         26 березня 2024 року з кандидатом продовжено співбесіду, за результатами якої Комісія відмовила в наданні рекомендації про призначення кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Харківського районного суду Харківської області.

60.         Підставами для ухвалення такого рішення слугувала невідповідність кандидата критерію доброчесності, що виразилося в інциденті, який стався між ним і прокурором 30 березня 2022 року в коридорі Личаківського районного суду міста Львова, а також проходженні військової служби з одночасним здійсненням адвокатської діяльності.

61.         У Спірному рішенні зазначено, що, оцінюючи ситуацію, що відбулася з ОСОБА_1 у суді, Комісія дійшла висновку про невідповідність дій адвоката вимогам адвокатської етики у відносинах з іншими учасниками судового провадження, оскільки адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству. Події, зафіксовані на відео, яке надійшло з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Львівської обласної прокуратури, свідчать про нестриманість та некоректність поведінки ОСОБА_1 .  

62.         Також Комісія зауважувала, що військова служба є несумісною з адвокатською діяльністю і у разі призову адвоката на дійсну (альтернативну) військову службу він не має права на здійснення адвокатської діяльності. Водночас, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) кандидат ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі, продовжував здійснювати адвокатську діяльність, про що свідчать судові рішення у цивільних, адміністративних та господарських справах. У низці справ провадження розпочато та закінчено після його призову на військову службу та зарахування до особового складу відповідної військової частини.

63.         Комісія звертала увагу на рішення Національної асоціації адвокатів України (Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 60) та роз`яснення НАЗК, у яких зазначено, що в період воєнного стану не вважатиметься порушенням вимог щодо несумісності проходження військової або альтернативної (невійськової) служби адвокатами, які не подали заяву про зупинення адвокатської діяльності, у зв`язку з чим рекомендовано радам адвокатів регіонів не застосовувати таку підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Проте такі рішення та роз`яснення не звільняють адвокатів від виконання імперативних приписів статті 7 Закону № 5076-VІ щодо зупинення адвокатської діяльності у зв`язку з виникненням обставин несумісності.  

64.         За висновками Комісії такі обставини характеризують кандидата на посаду судді місцевого суду як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами та нормами закону, що є несумісним зі статусом судді, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

65.         Також під час прийняття рішення щодо надання рекомендації для призначення на посаду судді Комісія враховувала міжнародні та національні стандарти добору суддівських кадрів (Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Основні принципи незалежності судових органів» від 13 грудня 1985 року, Європейську Хартію про статус суддів 1998 року, Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року).          

66.         ОСОБА_1 , вважаючи Спірне рішення незаконним, звернувся із цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

67.         Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

68.         Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

69.         Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

70.         Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

71.         Статтею 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» конкретизовано, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

72.         На підставі Закону України від 31 жовтня 1995 року № 398/95-ВР Україна приєдналася до Статуту Ради Європи, підтверджуючи тим самим відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів.

73.         Відповідно до статті 3 Статуту Ради Європи кожний член Ради Європи обов`язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати в досягненні мети Ради, визначеної у главі I.

74.         Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

75.         Так, частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

76.         Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

77.         Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

78.         Крім того, частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

79.         Варто зауважити, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі її преамбули, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

80.         Частина перша статті 129 Конституції України зобов`язує суди вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, у свою чергу, означає й урахування тлумачення Конвенції, яке надається ЄСПЛ, як мінімальних стандартів демократичного суспільства.

81.         Відповідно до практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (див. mutatis mutandis рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), заява № 21794/93, параграф 25). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим Судом такими, що впливають на приватне життя (див. mutatis mutandis рішення від 27 липня 2004 року у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви № 55480/00 та № 59330/00, параграф 47).

82.         У рішенні від 12 січня 2023 року у справі «Овчаренко та Колос проти України» (заяви № 27276/15 і № 33692/15) Суд зазначив, що трудові спори per se не виключаються зі сфери «приватного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які можуть вплинути такі спори внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або застосування інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входять (і) «внутрішнє коло» заявника, (іі) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ііі) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках) (див. рішення від 25 вересня 2018 року у справі «Денісов проти України» [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 115). Під час застосування підходу, заснованого на наслідках, Суд визнає застосовність статті 8 Конвенції лише за умови, якщо ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на приватне життя заявника (там само, пункт 116).

83.         У цій справі позивач оскаржує рішення ВККС, прийняте щодо нього у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, а в подальшому – за результатами проведення співбесіди у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, яким йому відмовлено в наданні рекомендації для призначення на посаду судді Харківського районного суду Харківської області. Відповідно оспорюване позивачем рішення безпосередньо зачіпає його право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції, в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру.

84.         Водночас втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 цієї статті Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї цілі / цих цілей.

85.         Так, статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

86.         За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

87.         Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

88.         Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

89.         На підставі частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

90.         Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

91.         Так, за змістом статті 69 цього Закону (у редакції, чинній на час складення позивачем кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

92.         Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

93.         Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження ВККС, до яких згідно з пунктами 2, 3 частини першої цієї статті належать: проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту; внесення до ВРП рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

94.         Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації ВРП щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд ВРП рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді – у разі внесення ВРП подання про призначення судді на посаду.

95.         Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

96.         Так, відповідно до частини п`ятої статті 73 Закону № 1402-VIII за результатами відбіркового іспиту ВККС ухвалює попереднє рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору і оприлюднює це рішення на офіційному вебсайті ВККС.

97.         Згідно із частинами першою та четвертою статті 74 Закону № 1402-VIII для проведення спеціальної перевірки ВККС не пізніше трьох робочих днів після ухвалення попереднього рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей щодо вказаних осіб. Зазначені запити підписує голова або заступник голови ВККС.

98.         За результатами спеціальної перевірки ВККС ухвалює рішення про направлення осіб, які відповідають установленим до кандидата на посаду судді вимогам, для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України.

99.         Згідно із частинами першою, восьмою, сімнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

100.      ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно.

101.      За результатами конкурсного добору ВККС надсилає до ВРП відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями.

102.      Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 узяв участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та був допущений до складення кваліфікаційного іспиту. Згідно з рішенням ВККС від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 за результатами проходження кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 у рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду посів 268 місце.

103.      Суд першої інстанції також установив, що рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 ВККС оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, а рішенням від 01 грудня 2023 року № 17/дс-23 допустила, зокрема, ОСОБА_1 до участі в цьому конкурсі. Рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 Комісія затвердила та оприлюднила на своєму офіційному вебсайті рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, відповідно до якого ОСОБА_1 посів переможну позицію за рейтингом до Харківського районного суду Харківської області.

104.      Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».

105.      За змістом абзацу першого пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри».

106.      Так, відповідно до частин першої та другої статті 795 Закону № 1402-VIII (далі – у редакції, чинній з 30 грудня 2023 року) після визначення переможця конкурсу ВККС на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.

107.      За результатами співбесіди ВККС ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).

108.      ВККС ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частина третя статті 795 Закону № 1402-VIII).

109.      Так, за змістом частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VIII кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

110.      Згідно із частиною четвертою статті 101 Закону № 1402-VIII палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені ВККС, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

111.      Рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні (частина п`ята статті 101 Закону № 1402-VIII).

112.      Як установив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ВККС провела із позивачем співбесіди 20 лютого та 26 березня 2024 року у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, та прийняла Спірне рішення, яким відмовила в наданні рекомендації про призначення його на посаду судді Харківського районного суду Харківської області.

113.      Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

114.      Пунктом 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що рішення ВККС оскаржуються відповідно до статті 88 цього Закону.

115.      Так, частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

116.      Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання – якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

117.      Частиною першою статті 98 Закону № 1402-VIII установлено, що організаційними формами діяльності ВККС є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом.

118.      Відповідно до частини тринадцятої цієї статті засідання Комісії, її палат є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Комісії або палати відповідно. Засідання колегії є повноважним, якщо у ньому беруть участь усі члени колегії.

119.      Частиною четвертою статті 101 Закону № 1402-VIII передбачено, що палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені Комісії, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

120.      Згідно з пунктами 54, 57 Регламенту (в редакції рішення від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) колегія Комісії формується у складі не менш як трьох членів Комісії. Організаційними формами діяльності ВККС є засідання Комісії у пленарному складі, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених Законом та Регламентом.

121.      У складі ВККС діють Перша палата, Друга палата та колегії.

122.      Відповідно до пункту 60 Регламенту Комісія у складі колегії ухвалює рішення про допуск або про відмову в допуску до конкурсу, добору або кваліфікаційного іспиту; оцінює відповідність судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», займаній посаді; проводить співбесіди з переможцями конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду та під час кваліфікаційного оцінювання; ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді місцевого суду чи про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).

123.      Як видно з матеріалів справи, Спірне рішення ухвалено колегією ВККС (у складі трьох членів) за результатами співбесіди з кандидатом ОСОБА_1. як з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів.

124.      З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Спірне рішення ухвалено повноважним складом ВККС відповідно до вимог частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII  та положень Регламенту, тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

125.      Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав для скасування Спірного рішення, визначених пунктами 1-3 статті 88 Закону № 1402-VIII.

126.      Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.

127.      Якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

128.      У свою чергу, ВККС є уповноваженим суб`єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

129.      Оцінюючи Спірне рішення в аспекті його відповідності частині третій статті 795 Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

130.      Відповідно до частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

131.      Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

132.      Доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.

133.      За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність – це позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

134.      Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

135.      Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

136.      Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

137.      Комісія, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

138.      Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень про це поняття в контексті мови про суддю.

139.      Велика Палата Верховного Суду так само, як і в інших справах з таким предметом і підставами позову, підтверджує, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

140.      Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure – справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

141.      Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

142.      У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 [справа № 1?123/2018(4892/17)] Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

143.      До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.

144.      ЄСПЛ, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору [рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma RadioTelevisionltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. The United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44].

145.      За змістом норм Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року  № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (пункти 19, 20, 22, 23 розділу ІІІ) [Положення про порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затверджене рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16, було доповнено близькими за змістом нормами рішенням ВККС від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24], співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню з суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

146.      Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

147.      Ціль співбесіди полягає у встановленні обставин, які необхідні (мають значення) для оцінювання кандидата на відповідність посаді судді. З`ясування обставин, на які посилається кандидат і від яких може залежати рішення про рекомендацію його на посаду, відповідає цілям співбесіди, а тому Комісія повинна вжити відповідні заходи задля цього, зокрема надати кандидату можливість підтвердити свої доводи щодо таких обставин, щоб виключити ймовірність ухвалення рішення на підставі помилкових фактів.

148.      Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 аргументи, наявні у справі докази засвідчують, що позивач не заперечує обставини, оцінка яких Комісією лягла в основу Спірного рішення, але висловлює незгоду із самою оцінкою цих обставин ВККС, вважаючи, що наведені Комісією мотиви не можуть слугувати підставою для висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності.

149.      Спірне рішення Комісія прийняла, реалізуючи її визначені законом повноваження у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, за результатами проведення співбесіди із позивачем, який зайняв переможну позицію у рейтингу кандидатів на посаду судді Харківського районного суду Харківської області.

150.      Як установив суд першої інстанції, відповідно до матеріалів досьє кандидата на підставі рішення атестаційної палати Львівської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22 лютого 2006 року № 2 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1153.

151.      На виконання вимог Комісії щодо надання інформації про притягнення кандидата ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності Офіс Генерального прокурора 07 листопада 2023 року повідомив, що за результатами опрацювання даних Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено кримінальне провадження № 12022140000000122 від 30 березня 2022 року, у якому містяться відомості щодо повідомлення йому ( ОСОБА_1 ) про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України.

152.      Щодо вказаної у листі від 07 листопада 2023 року інформації позивач письмово пояснив, що він як адвокат здійснював захист підозрюваного шляхом подання скарги у порядку, передбаченому статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України, розгляд якої був призначений на 30 березня 2022 року у Личаківському районному суді міста Львова. Коли в цей день секретар суду запросив учасників процесу до кабінету судді, прокурор перегородив ОСОБА_1. дорогу з метою у непроцесуальний спосіб вручити обвинувальний акт. Утім, ОСОБА_1 , виставивши руку вперед задля дотримання дистанції між ним та прокурором, продовжив рух до кабінету судді. У якийсь момент прокурор, ідучи вперед спиною, перечепився, що призвело до падіння ОСОБА_1 та отримання тілесних ушкоджень у вигляді саден на лівій руці та лівому коліні, при цьому прокурор залишився стояти. Незважаючи на дії прокурора, позивач пройшов до кабінету судді. На такі дії прокурора суддя зробив йому зауваження щодо непроцесуальної поведінки.

153.      Під час співбесіди 26 березня 2024 року кандидат надав додаткові пояснення щодо інциденту, який стався 30 березня 2022 року у коридорі суду, та наголосив, що будь-який фізичний вплив чи дії стосовно прокурора не чинилися, що підтверджується записом із мобільного телефону та фотографіями, зробленими із відеозапису з камери спостереження, розміщеної у суді.

154.      За наслідками перегляду відеозаписів, які надійшли з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Львівської обласної прокуратури, та наданих кандидатом ОСОБА_1 , Комісія у своєму рішенні виходила з того, що відеозаписи свідчать про те, що 30 березня 2022 року в проміжок часу з 15:30:31 до 15:30:42 в приміщенні суду прокурор намагався вручити обвинувальний акт адвокату, в той час як останній хотів пройти до кабінету судді, розміщеного в кінці цього коридору. Прокурор перегородив ОСОБА_1 прохід, ставши перед ним із паперами в протягнутих руках. ОСОБА_1 відмахнувся від прокурора, який від поштовху відійшов декілька кроків назад, потім правою рукою схопив його за куртку в районі лівого плеча та, тримаючи його таким чином, продовжив рух коридором, йдучи швидко в напрямку кабінету судді. Під час цієї штовханини ОСОБА_1 спіткнувся та впав на лавку, не випускаючи куртку прокурора, швидко встав та пішов далі. Біля дверей кабінету прокурор собою перекрив вхідні двері, тому ОСОБА_1 різким рухом відштовхнув прокурора до протилежної стіни і зайшов до кабінету судді.

155.      Оцінюючи ситуацію, що відбулася з кандидатом у суді, Комісія керувалась вимогами Закону № 5076-VІ та статтею 45 Правил адвокатської етики, відповідно до якої у відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен: бути стриманим і коректним; реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо; бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.

156.      З огляду на вказані вимоги щодо поведінки адвоката Комісія дійшла висновку про невідповідність дій позивача вимогам адвокатської етики у відносинах з іншими учасниками судового провадження, оскільки адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству. Зафіксовані на відео події свідчать про нестриманість та некоректність поведінки кандидата.

157.      З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції та Комісії про те, що подія, зафіксована на відео, свідчить про нестриманість та некоректність поведінки кандидата у ситуації, що склалась у коридорі суду, оскільки адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству.

158.      Крім того, суд першої інстанції слушно зазначив, що члени Комісії у своєму рішенні не встановлювали вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення, не перебирали на себе повноваження суду та самостійно не надавали оцінку вчиненому ним діянню, про що помилково стверджує позивач. Комісія надала оцінку лише поведінці особи як кандидата на посаду судді, дотриманню ним етичних норм та бездоганній поведінці у професійній діяльності.

159.      Здійснюючи визначені законом повноваження, які водночас є правом та обов`язком, ВККС проводила оцінку позивача як кандидата на зайняття вакантної посади судді за критерієм доброчесності в контексті оцінки всіх аспектів його життя, зокрема і професійного, з точки зору культури поведінки адвоката у відносинах з іншими учасниками судового провадження.

160.      Крім того, Комісія встановила, що для участі в конкурсі на посаду судді звернувся кандидат ОСОБА_1 , який є адвокатом та з березня 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України (призваний на військову службу та зарахований до особового складу відповідної військової частини наказом командира військової частини від 28 березня 2022 року № 26).

161.      Щодо цього факту Комісія у своєму рішенні обґрунтовано зазначила таке.

162.      Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).

163.      Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

164.      Військовослужбовці – це особи, які проходять військову службу (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

165.      Частиною дванадцятою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом.

166.      Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 5076-VI обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

167.      Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 5076-VI несумісною з діяльністю адвоката є, зокрема, військова або альтернативна (невійськова) служба.

168.      З огляду на наведені спеціальні норми законів, як правильно зауважила Комісія, військова служба є несумісною з адвокатською діяльністю, і у разі призову адвоката на дійсну (альтернативну) військову службу, він не має права на здійснення адвокатської діяльності. Чинним законодавством передбачено, що мобілізовані особи призиваються на військову службу і зараховуються до особового складу відповідної військової частини наказом командира такої частини. З моменту зарахування на мобілізовану особу розповсюджується дія не тільки відповідних військових статутів, але й інших нормативно-правових актів, що регулюють проходження військової служби, в тому числі і щодо матеріально-технічного, медичного та іншого забезпечення, порядку призначення пільг тощо.

169.      Частиною другою статті 7 Закону № 5076-VI встановлено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

170.      Водночас, як зазначила Комісія, за даними ЄДРСР вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі, продовжував здійснювати адвокатську діяльність, про що свідчать судові рішення у цивільних, адміністративних та господарських справах (зокрема, у ЄДРСР представлені понад 40 процесуальних документів за участю адвоката ОСОБА_1.). До того ж у низці справ [наприклад, у справах про адміністративні правопорушення: № 463/2972/23 (постанова від 12 червня 2023 року (стосовно військового), № 463/1493/22 (постанова від 28 березня 2022 року), № 450/698/22 (постанова від 29 березня 2022 року), № 464/1264/23 (постанова від 26 квітня 2023 року), № 464/1264/23 (постанова від 21 березня 2023 року), № 447/2811/22 (постанова від 20 березня 2023 року), № 465/1922/22 (постанова від 20 липня 2022 року), № 464/2830/22 (постанова від 06 квітня 2023 року)] провадження розпочато та закінчено після призову ОСОБА_1 на військову службу та зарахування його до особового складу відповідної військової частини.

171.      Згідно з пунктом 1 частини другої статті 34 Закону № 5076-VI порушення вимог несумісності є дисциплінарним проступком адвоката та відповідно до частини першої цієї статті є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

172.      Враховуючи наведену норму, Комісія звернула увагу і на рішенняНаціональної асоціації адвокатів України (Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 60) та роз`яснення НАЗК, у яких зазначено, що в період воєнного стану не вважатиметься порушенням вимог щодо несумісності проходження військової або альтернативної (невійськової) служби адвокатами, які не подали заяву про зупинення адвокатської діяльності, у зв`язку із чим рекомендовано радам адвокатів регіонів не застосовувати таку підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Утім, такі рекомендації надано саме кваліфікаційно-дисциплінарним комісіям адвокатури, які при розгляді дисциплінарних скарг повинні враховувати наявність об`єктивних причин несвоєчасного виконання адвокатами вимог частини другої статті 7 Закону № 5076-VI у зв`язку з проходженням військової або альтернативної (невійськової) служби.

173.      Рішення Ради адвокатів України та роз`яснення НАЗК не звільняють адвокатів від виконання імперативних приписів статті 7 Закону № 5076-VI щодо зупинення адвокатської діяльності у зв`язку з виникненням обставин несумісності, понад те – не дають права на фактичне здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

174.      В силу цієї норми неспроможними є і доводи апелянта про здійснення ним адвокатської діяльності (захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту) у позаслужбовий час.

175.      Як установила ВККС та не заперечує позивач, заяву про зупинення адвокатської діяльності він не подавав та, перебуваючи на військовій службі, продовжує надавати професійну правничу допомогу (здійснювати адвокатську діяльність).

176.      Зокрема, Комісія встановила, що ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях у справах в режимі відеоконференції 03 квітня 2023 року, 06 квітня 2023 року, 11 квітня 2023 року.  

177.      На переконання Комісії, встановлені у ході проведення співбесіди обставини характеризують кандидата на посаду судді місцевого суду як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді.

178.      Що стосується доводів позивача про неповідомлення Комісією про надходження додаткової інформації щодо кандидата, то Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції, який виходив із такого.

179.      Відповідно до частини сьомої статті 75 Закону № 1402-VІІІ якщо ВККС отримала інформацію, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді вимогам, встановленим цим Законом, колегія Комісії проводить перевірку зазначеної інформації та розглядає її на засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат має право ознайомитися з цією інформацією, надавати пояснення, докази на її спростування.

180.      Розгляд отриманої Комісією інформації відносно кандидата ОСОБА_1 здійснювався на засіданні із його запрошенням та у його присутності.

181.      У праві на ознайомлення з отриманою Комісією інформацією позивач не був обмежений, на що звертав увагу представник відповідача у судовому засіданні та не заперечував і сам позивач.

182.      До того ж, як видно зі Спірного рішення, 26 березня 2024 року під час співбесіди ОСОБА_1 надав додаткові пояснення щодо інциденту, який стався між ним і прокурором 30 березня 2022 року, Комісія переглянула відеозаписи: як ті, що надійшли з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Львівської обласної прокуратури, так і ті, що були надані ОСОБА_1 ; що ж стосується здійснення ОСОБА_1 під час проходження військової служби адвокатської діяльності, то ця обставина, крім її підтвердження належними доказами, не заперечується позивачем та ним також було надано відповідні пояснення під час співбесіди.

183.      У той же час співбесіда з позивачем проводилась у двох засіданнях, йому було відомо про причини перерви та звернення Комісії з письмовими запитами до визначених органів державної влади. Відповідно у позивача був обов`язок як у зацікавленої особи, з якою проводиться співбесіда як з кандидатом в судді, ознайомитися з матеріалами досьє та надати свої пояснення щодо інформації, зібраної в ньому.        

184.      Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 9901/767/18, є безпідставним через неподібність спірних правовідносин до правовідносин у цій справі. Так, у справі № 9901/767/18 ВККС розглянула питання визначення результатів спеціальної перевірки у межах добору кандидатів на посаду судді місцевого суду за відсутності кандидата, відповідно він не мав можливості надати усні пояснення чи заявити клопотання про відкладення розгляду питання з підстав надання необхідного часу для підготовки пояснень.

185.      Отже, оцінюючи доводи апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду вважає, що викладені у Спірному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.

186.      Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що викладені у Спірному рішенні висновки про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді критерію доброчесності не виходили за межі цього поняття з урахуванням тих його змістових елементів, які визначені нормами національного законодавства та практикою, міжнародними актами, які застосовуються адміністративним судом як джерела права під час розгляду адміністративної справи відповідно до статті 7 КАС України.

187.      Суд першої інстанції ретельно дослідив обставини, які стосуються інциденту, який стався між ОСОБА_1 та прокурором 30 березня 2022 року, та здійснення ОСОБА_1 адвокатської діяльності під час проходження військової служби у Збройних Силах України.

188.      Зміст Спірного рішення, яке було предметом розгляду в суді першої інстанції, засвідчує, що під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 йому були забезпечені всі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісією не створювалось.

189.      Водночас позивач, з покликанням на об`єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не зміг надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу висновку про відмову в наданні рекомендації про його призначення на посаду судді.

190.      Норми, якими Комісія керувалась під час прийняття нею Спірного рішення, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.

191.      Наведене вище підтверджує, що Спірне рішення є правомірним й повністю відповідає критеріям, встановленим у частині другій статті 2 КАС України.

192.      Інші твердження і міркування, які містить апеляційна скарга, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.    

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

193.      Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а зазначеного рішення – без змін.

Керуючись статтями 266, 292, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.            Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі № 990/147/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач                                                                                        О. В. Кривенда

Судді:                                     О. О. Банасько                                              М. В. Мазур

О. Л. Булейко                                                С. О. Погрібний

І. А. Воробйова                                             Н. С. Стефанів

О. А. Губська                                                 Т. Г. Стрелець

А. А. Ємець                                                   О. В. Ступак

Л. Ю. Кишакевич                                          І. В. Ткач

В. В. Король                                                  Є. А. Усенко

С. І. Кравченко                                             Н. В. Шевцова

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.