У справах щодо зміни черговості одержання права на спадкування суду необхідно дослідити всі обставини, визначені частиною другої статті 1259 ЦК України, звертаючи особливу увагу на те,хто саме піклувався про стан здоров’я спадкодавця, який потребував стороннього догляду, на тривалість часу надання матеріальної допомоги спадкодавцеві до дня його смерті, зокрема, його перебування у медичних закладах інших країн, придбання ліків, сплату комунальних послуг, придбання необхідних особистих речей для спадкодавця, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
09 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу, про зміну черговості одержання права на спадкування та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є рідним братом померлої ОСОБА_6.Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину, є: чоловік ОСОБА_3, син ОСОБА_4, син ОСОБА_5, батько ОСОБА_7, який рішенням суду у справі 554/6977/14 усунутий від спадкування на підставі частини п’ятої статті 1224 ЦК України.
ОСОБА_6 декілька разів до дня смерті проходила лікування у медичних центрах м. Тель-Авів (Держава Ізраїль)у зв’язку з онкозахворюванням, перебуваючи у безпорадному стані.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Своє рішення суди мотивували тим, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме його допомога (опіка, матеріальна та інша допомога) протягом тривалого часу проживання та лікування у м. Тель-Авів (Держава Ізраїль), була визначальною для ОСОБА_6, яка через тяжку хворобу знаходилася у безпорадному стані, а його посилання на обставини, встановлені рішенням суду у справі No 554/6977/14, преюдиційного значення у цій справі не мають, оскільки вказане судове рішення стосується інших сторін та правовідносин, що виникли після смерті ОСОБА_6. Сам факт спільного і тривалого проживання позивача однією сім’єю зі спадкодавцем не є безумовною підставою для визнання його спадкоємцем першої черги.Крім того, оскільки ОСОБА_1 відмовлено у зміні черговості одержання права на спадкування, то інша його вимога про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини юридичного значення не має.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Предметом позову є зміна черговості одержання права на спадкування, що є винятком із загального правила черговості,та встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом. Зазначене обумовлене ідеєю справедливості та необхідності стимулювати потенційних спадкоємців до турботливого ставлення до спадкодавця за його життя.
Тлумачення частини другої статті 1259 ЦК України дає підстави дійти висновку, що зміна черговості одержання права на спадкування можлива за наявності таких обставин: 1) спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога з боку спадкоємця; 2) така допомога надавалася протягом тривалого часу; 3) безпорадний стан самого спадкодавця; 4) фізична особа відноситься до кола спадкоємців за законом. Ці умови розширеному тлумаченню не підлягають і для ухвалення судового рішення суд повинен дослідити всіх їх одночасно,що є вимогою статей 263–265, 382 ЦПК України.
Cуду необхідно було дослідити твердження позивача і оцінити надані ним докази щодо того, що саме він піклувався про сестру, оскільки вона перебувала у безпорадному стані, а також тривалість часу надання такої допомоги–до дня смерті спадкодавця.
Апеляційний судне встановив, хто саме піклувався про стан здоров’я спадкодавця, який потребував стороннього догляду, допомоги, враховуючи його перебування у медичних закладах іншої країни. При цьому матеріали справи не містять доказів, що таку допомогу спадкодавцю надавали інші особи.
Крім того, відповідно до неспростованих доводів позивача, допомога спадкодавцю надавалася до дня її смерті. Суди не дали оцінки тому, що матеріальна допомога –це не лише надання засобів для існування, а й оплата комунальних послуг, ліків придбання необхідних особистих речей для хворого тощо.
При цьому Верховний Суд зазначив, що закликання до спадкування на підставі судового рішення у зв’язку зі зміною черговості не є окремим видом спадкування, оскільки згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Отже, це є лише особливим порядком закликання до спадкування за відсутності заповіту.
Крім цього, Верховний Суд наголосив, що відповідачами у справі щодо зміни черговості одержання права на спадкування є всі спадкоємці за законом, які мають пріоритет у спадкуванні стосовно позивача. Проте спадкоємці, які прийняли спадщину, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, залучені до участі у справі як треті особи, що є порушенням норм цивільного процесуального права.
Постановою Верховного Суду від 09грудня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 09 грудня2020 року у справі No 554/4064/17-ц (провадження No 61-18461св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93505562