Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько під час лекції розповів про принцип верховенства права як основу здійснення правосуддя. Суддя наголосив, що цей принцип закріплений як одна з основних засад господарського судочинства, однак його зміст безпосередньо не розкритий у процесуальному законодавстві, що зумовлює необхідність звернення до міжнародних стандартів і практики Європейського суду з прав людини.
Про це повідомляє Судова влада.
Спікер зупинився на структурі принципу верховенства права, посилаючись на доповідь Венеційської комісії про верховенство права 2011 року, яка визначає його основні елементи, зокрема законність, юридичну визначеність, заборону свавілля, доступ до правосуддя, дотримання прав людини та рівність перед законом. Окремо він звернув увагу на оновлений чекліст Венеційської комісії 2025 року (THE UPDATED RULE OF LAW CHECKLIST Adoptedby the Venice Commission at its 145th Plenary Session), яким цей перелік доповнено новими складовими – конституційним переглядом і системою стримувань та противаг.
Розкриваючи зміст елементу законності, Олександр Банасько акцентував на вимогах до якості закону, який має бути доступним, передбачуваним і придатним до застосування. Він звернув увагу, що відсутність чіткого законодавчого регулювання або його нестабільність можуть призводити до різного застосування норм та формування нової практики після кожної зміни. У цьому контексті наведено практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 9 жовтня 2018 року у справі «Фонд “Батьківська турбота” проти України» (заява № 5876/15) та рішення від 9 січня 2025 року у справі «Федерація профспілкових організацій Чернігівської області проти України» (заява № 40633/15), у яких ключовим стало саме питання якості закону.
Розглянув суддя і принцип юридичної визначеності. Він наголосив на неприпустимості безпідставного поновлення строків на оскарження та втручання в остаточні судові рішення. Ці підходи проілюстровано практикою ЄСПЛ, зокрема рішенням від 3 квітня 2025 року у справі «Обаранчук проти України» (заява № 41443/16), рішенням від 22 вересня 2022 року «Генеральний будівельний менеджмент проти України» (заява № 11925/09), рішенням від 20 вересня 2022 року «Гриненко проти України» (заява № 65890/13) та рішенням від 25 листопада 2021 року «Центр “Украса” проти України» (заява № 2836/10), у яких ідеться про порушення принципу res judicata в разі повторного перегляду спорів або створення паралельних проваджень.
Також під час лекції Олександр Банасько розповів про межі судового розсуду та належне мотивування судових рішень. Зокрема, у рішенні від 5 лютого 2015 року у справі «Бочан проти України (№ 2)» (заява № 22251/08) Європейський суд з прав людини вказав на свавільність підходу національного суду, який не усунув встановлені порушення Конвенції, що фактично означало відмову в правосудді.
Доступ до правосуддя, зазначив Олександр Банасько, охоплює не лише можливість звернення до суду, а й вимоги до самої процедури розгляду справи – її зрозумілості, передбачуваності та дотримання розумних строків. Посилаючись на практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справах від 28 березня 2006 року «Мельник проти України» (заява № 23436/03), від 18 листопада 2010 року «Мушта проти України» (заява № 8863/06) та від 8 грудня 2016 року «ТОВ “ФРІДА” проти України» (заява № 24003/07), він наголосив на необхідності уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості в застосуванні процесуальних норм. Водночас було відзначено, що господарські суди демонструють позитивну практику щодо строків розгляду справ навіть в умовах підвищеного навантаження.
Олександр Банасько зауважив, що застосування принципу верховенства права вимагає від суду забезпечення передбачуваного та обґрунтованого тлумачення норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що має ключове значення для правильного вирішення спорів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.