У справі No911/1382/18 ТОВ звернулося до банку з позовом про визнання недійсним договору іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення договору іпотеки відбулося внаслідок введення відповідачем в оману позивача внаслідок змови представників банку та керівника учасника товариства, які шляхом обману вчинили цей правочин в інтересах банку з метою приховання факту незабезпеченості кредиту, що дозволило банку пройти аудиторську перевірку. Укладення договору іпотеки відбулося з порушенням банківської таємниці посадовими особами банку та її розголошенням під час укладення цього договору. Майно товариства було передано в іпотеку із завищенням його оцінки. Спірний договір іпотеки був укладений на захист інтересів банку та жодним чином не виявляв волю ні іпотекодавця, ні самого боржника, який і на сьогодні фактично не знає про цей договір. Крім того, позивач зазначив, що відповідач не повідомив про факт порушення компанією умов кредитування і тим самим фактично з моменту укладення цього договору іпотеки поставив у скрутне становище товариство.
Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовив повністю.
Судові рішення мотивовані відсутністю достатніх та достовірних доказів наявності в діях відповідача умисного введення в оману позивача під час укладення спірного договору іпотеки стосовно обставин, які мають істотне значення. Під час укладення цього договору сторонами дотримано всіх вимог щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені цивільним та господарським законодавством. Отже, позивач не довів наявності обставин укладення договору іпотеки, з якими законодавство пов’язує можливість визнання цього правочину недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом(частина перша статті 229 ЦК України).
Тож, правочин визнається вчиненим внаслідок обману вразі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Суб’єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі No 3-11гс14.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 18 Закону України “Про іпотеку”іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, як зміст і розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов’язання.
Отже, враховуючи те, що судами не з’ясовано виконання якого дійсного або такого, що виникне у майбутньому, зобов’язання забезпечено відповідно до укладеного між банком та товариством договору іпотеки на час укладання,а також чи звертався танк до позичальника з вимогою про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором та чи були ці обставини відомі позивачу на час укладання договору іпотеки, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для висновку про те, що спірний правочин вчинений внаслідок обману, та, відповідно, підстав для застосування передбачених законом наслідків є передчасними та такими, що прийняті за неповного встановлення усіх істотних обставин справи.
Постанова КГС ВС від 10.12.2019 у справі No911/1382/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/86430894