04 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ АБ «Укргазбанк») до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд установив, що між банком та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, на забезпечення його виконання між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки,
предметом якого є квартира. Пізніше внаслідок реконструкції двох квартир ОСОБА_2 отримав нове свідоцтво про право власності на одну квартиру.
Рішенням місцевого суду у справі No 2/2218/35/12 позов банку задоволено,
звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру, визначено спосіб реалізації
предмета іпотеки. На підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2012 року
реконструйована квартира перейшла у власність ОСОБА_4. Відповідно до договору купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року право власності на зазначену квартиру перейшло до ОСОБА_1.
Рішенням місцевого суду позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд виходив із того, що позивач, звернувшись до суду з позовом у 2012 році про звернення стягнення
на предмет іпотеки, який був задоволений, своє право на погашення заборгованості, що виникла у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору, використав, звернув стягнення на іпотечне майно, а повторне звернення стягнення на іпотечне майно з тих самих підстав норми чинного законодавства України не передбачають. Крім того, суд зазначав, що новоствореним об’єктом нерухомості вважається виключно об’єкт, створений без прив’язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Уже існуючий об’єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не є новоствореним об’єктом нерухомого майна. Тому суд дійшов висновку про те, що спірна квартира не є новоствореним об’єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив’язкою до вже існуючої заставленої нерухомості з використанням її функціональних елементів.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус
іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договорому тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що квартира яка утворилася внаслідок реконструкції та перепланування двох квартир не є новоствореним об’єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив’язкою до вже існуючої нерухомості, переданої ОСОБА_2 в іпотеку банку.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про іпотеку» іпотека
поширюється на частину об’єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.
Таким чином, оскільки предмет іпотеки – квартира зазнала реконструкції (шляхом об’єднання двох квартир), то іпотека поширилась на все реконструйоване (об’єднане) майно.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив банку у задоволенні позову з тих підстав, що вже існує рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено кредитний договір, а повторне звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, чинне законодавство не передбачає.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі No 686/28888/19 (провадження No 61-1215св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100109085