Суддя ВС у ККС Світлана Яковлєва розповіла про останні зміни, які були внесені до КПК України і вплинули на судову практику. Вона наголосила на тому, що одним із завдань Верховного Суду є формування єдиної судової практики, щоб норми закону трактувалися всіма учасниками процесу однаково і, відповідно, втілювалися в стабільності судових рішень.
Про це повідомляє Судова влада.
Частою темою для дискусій є питання строків досудового розслідування, оскільки з 1 січня 2024 року набули чинності зміни до КПК України, які стосувалися цієї теми. Так, у постанові від 1 квітня 2024 року у справі № 178/50/20 об’єднана палата ККС ВС констатувала, що в разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв’язку з її незаконністю та необґрунтованістю період з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування.
Крім того, розглядаючи справу № 683/694/20, ОП ККС ВС у постанові від 15 січня 2024 року зробила висновок, що розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Окремо спікерка наголосила на тому, що після повернення обвинувального акта прокурору у зв’язку з тим, що цей акт не відповідає вимогам КПК України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України), досудове розслідування не відновлюється (постанова ОП ККС ВС від 15 квітня 2024 року у справі № 753/25892/21). Розглянули також питання арешту майна (постанова ОП ККС ВС від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22).
Особливу увагу Світлана Яковлєва приділила аналізу питання щодо вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій. Вона вказала, що суди мають брати до уваги вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану навіть у тому випадку, коли на території населеного пункту, де його було вчинено, фактично не ведуться бойові дії. У будь-якому разі це буде обставиною, яка обтяжує покарання. Це необхідно враховувати при визначенні покарання.
З початком повномасштабного вторгнення особливо гостро постала проблема щодо визначення суб’єкта кримінального правопорушення за ст. 437 КК України. Важливо було зрозуміти, чи можливо притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб країни-агресора. Відповідь на це питання надала ВП ВС у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 415/2182/20, навівши чіткий перелік осіб та зауваживши, що особи, які мають владні повноваження, можуть бути суб’єктами кримінального правопорушення, передбаченого цією нормою.
На сьогодні це єдина справа з такою кваліфікацією, яка надійшла до Верховного Суду, але практика вже є, тому суди першої та апеляційної інстанцій розуміють, на що необхідно орієнтуватися під час розгляду справ відповідної категорії.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.