Чинне кримінальне процесуальне законодавство не передбачає перевірки показань особи із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфа (детектора брехні) – та використання отриманих відповідних даних як доказу.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду у частині призначення покарання, залишивши його незмінним в іншій частині.
У касаційній скарзі захисник вказує, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при посиланні на Звіт про результати використання апаратного комплексу вимірювання рівня
психологічного стресу (поліграфа) людини в процесі перевірки ОСОБА_28.
Позиція ККС: змінено вирок апеляційного суду в порядку ч. 2 ст. 433 КПК у частині призначення покарання, звільнено ОСОБА_7 від призначеного за ч. 4 ст. 358 КК на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, ухвалено вважати його засудженим за ч. 4 ст. 190 КК та зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк
його попереднього ув’язнення. В решті вирок апеляційного суду залишено без
зміни.
Обґрунтування позиції ККС: ККС зазначає, що результати використання поліграфа у досудовому розслідуванні можуть мати доказове значення лише у виді такого доказу, як висновок експерта. Але для цього потрібно внести
відповідні зміни до КПК. Чинним законодавством не передбачено перевірку
показань із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфа
(детектора брехні) та використання отриманих даних як доказу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом було
безпосередньо допитано свідка ОСОБА_28 та, зокрема, на ці показання як на
докази, посилався суд при ухваленні обвинувального вироку. Також було
досліджено Звіт про результати використання апаратного комплексу
вимірювання рівня психологічного стресу (поліграфа) людини в процесі
перевірки ОСОБА_28, відповідно до якого свідок ОСОБА_28 надавав правдиві
покази на досудовому слідстві, де він зазначав про те, що знає ОСОБА_7 як особу, яка його зустріла за домовленістю, поселила в готелі, а потім возила у різні установи, де той за грошову винагороду підписував документи, які йому
показував також ОСОБА_7.
Однак, у цьому випадку суд не посилався на результати використання поліграфа як на доказ у розумінні ст. 84 КПК, а тому доводи касаційної скарги захисника є безпідставними.
Детальніше з текстом постанови колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 26.01.2023 у справі No 183/3452/19 (провадження No 51-3293км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108686155.