Закарпатський окружний адміністративний розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до майора НОМЕР_3 прикордонного загону (м. Чоп) Державної прикордонної служби України Шаленик Ренати Миколаївни, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до майора НОМЕР_3 прикордонного загону (м. Чоп) Державної прикордонної служби України Шаленик Ренати Миколаївни, в якому просить: 1) визнати нечинним та скасувати Рішення від 19.04.2022, прийняте майором НОМЕР_3 прикордонного загону (м. Чоп) Державної прикордонної служби України Шаленик Ренатою Миколаївною, як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону (Державної прикордонної служби України) щодо заборони громадянину ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону на виїзд з території України; 2) зобов`язати уповноважену службову особу підрозділу охорони державного кордону (Державної прикордонної служби України) вчинити дії, а саме: дозволити громадянину ОСОБА_1 перетинання державного кордону на виїзд з території України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 19 квітня 2022 року він намагався перетнути державний кордон України, однак відповідач 1 прийняла рішення про відмову, обґрунтовуючи тим, що надані для паспортного контролю документи не дають право на перетин такого. Вказане рішення відповідача 1 вважає протиправним та таким, що порушує його права, з огляду на те, що норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлюють категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед яких особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю. Його дружина є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується відповідними документами, які й були подані при перетині кордону.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державну прикордонну службу України.
В судовому засіданні 05 серпня 2022 року судом було замінено Державну прикордонну службу України на Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
24 травня 2022 року відповідач 1 подав до суду відзив №1011-ф від 05.05.2022, в якому проти задоволення позову заперечила. Так, зокрема, зазначив, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану встановлено особливий режим в`їзду, виїзду та свободи пересування громадян. З огляду на зазначене головою Державної прикордонної служби України було прийнято рішення щодо заборони виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період здійснення в Україні заходів правового режиму воєнного стану. За результатами перевірки поданих позивачем для проведення паспортного контролю документів встановлено їх недостатність для пропуску такого через державний кордон України, а тому прийнято рішення про відмову у перетині такого. При цьому вважає безпідставними посилання позивача на абз. 11 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки такою нормою не визначено право на перетин державного кордон особою чоловічої статі у віці від 18 до 60 років, яка супроводжує особу з інвалідністю ІІІ групи, до яких належить дружина позивача.
06 червня 2022 року Державна прикордонна служба України надіслала до суду відзив б/н від 05.06.2022, в якому із заявленими позовними вимогами не погоджується з мотивів їх безпідставності. Зазначає, що оскаржене рішення було прийняте відповідачем 1 правомірно з огляду на відсутність у позивача при перетині державного кордону України документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту в передбачених законом випадках. Також вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення абз. 11 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач не відноситься до вказаної категорії громадян.
16 червня 2022 року Адміністрація Державної прикордонної служби України надіслала до Закарпатського окружного адміністративного суду пояснення по справі б/н від 15.06.2022, в яких позицію позивача вважає помилковою. Звертає увагу суду на те, що метою внесених 15 березня 2022 року до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» змін було звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами, а не надання таким права на перетин державного кордону України.
20 липня 2022 року відповідач 2 направив до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що ідентифікація осіб, як таких, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» здійснюється виключно на підставі відповідних записів, здійснених у військово-облікових документах, а саме: у військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.
27 липня 2022 року позивач подав до суду відповідь на додаткові пояснення відповідача, в яких зазначив, що при перетині державного кордону позивачем надавалась відповідачу 1 довідка, видана Личаківсько-Залізничним ОРТЦК та СП м. Львова, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 22 липня 2022 року Личаківсько-Залізничний ОРТЦК та СП м. Львова вніс відповідний запис до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 05 серпня 2022 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав, аргументуючи обставинами, наведеними у позовній заяві та відповіді, та просив позов задовольнити.
Відповідач 1 та її представники у засіданні суду 05 серпня 2022 року проти позову заперечили, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у відзиві на позов, та просили суд у задоволенні такого відмовити.
Представник відповідача 2 в судому засіданні 05 серпня 2022 року проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених в поданих до суду поясненнях та запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача 1 та представників відповідачів, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 19 квітня 2022 року у зв`язку з наміром перетнути державний кордон України у пункті пропуску «Ужгород» ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) пред`явив для проведення паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю наступні документи:
– паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
– свідоцтво про реєстрацію шлюбу з громадкою України ОСОБА_2 ;
– довідку МСЕК щодо встановлення ОСОБА_2 інвалідності ІІІ групи;
– довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2) від 18.04.2022 №76.
За наслідками проведеного паспортного контролю рішенням заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби «Ужгород» (тип Б) майора ОСОБА_3 від 19.04.2022 у перетині державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 було відмовлено.
Вказану відмову аргументовано тим, що таку особу тимчасово обмежено у праві виїзду з України на підставі п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/20/22 «Про введення воєнного стану в Україні», п. 2.1 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.04.1995 та у зв`язку з недостатністю наданих для паспортного контролю документів.
Не погоджуючись з таким рішенням уповноваженої особи органу Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 звернувся до командира НОМЕР_3 прикордонного загону (м. Чоп) Державної прикордонної служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої листом від 27.04.2022 скаржнику повідомлено про відсутність підстав для її задоволення.
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує його право на вільне пересування, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінюючи правомірність оскарженого рішення, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII (далі – Закон №3857). При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.
П. 3 вказаного вище указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі – Закон №3543).
Положеннями ст. 2 вказаного законодавчого акту визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Відтак, рядовий запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовозобов`язаним. Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 від 18.04.2022, ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби у військовий час.
Поряд з цим Закон №3543 передбачає також можливість відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 23 вказаного законодавчого акту, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, в тому числі, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Судом встановлено, що дружина ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №786291 від 11.12.2020.
З огляду на вказану обставина начальником Личаківсько-Залізничого РТЦК та СП ОСОБА_1 було видано довідку №76 від 18.04.2022 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ст. 23 Закону №3543 терміном до закінчення мобілізації.
Вказані документи були подані позивачем для здійснення паспортного контролю при перетині кордону 19 квітня 2022 року в пункті пропуску «Ужгород».
Однак за результатами дослідження їх повноти та достатності для пропуску громадянина України в умовах воєнного стану для виїзду за кордон уповноважена особа органу Державної прикордонної служби дійшла висновку, що їх сукупність не підтверджує право позивача на перетин державного кордону.
Оцінюючи таке рішення відповідача 1, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Основними функціями Державної прикордонної служби України, згідно ст. 2 вказаного законодавчого акту, є, в тому числі, здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Відповідно до ст. 3 Закон №3857, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Ч. 3 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI встановлено, що пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль»).
Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначають Правила, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі – Правила).
Так, згідно п. 2 Правил у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до п. 2-6 Правила, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому – восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Проте для реалізації такого права вказана обставина повинна бути підтверджена належними доказами та документами.
Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 Положення, є ІНФОРМАЦІЯ_2.
П. 9 зазначеного Положення, передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі – Порядок №921).
Відповідно до п. 2 Порядку №921, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Згідно п. 16 Порядку №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
– для призовників – посвідчення про приписку до призовної дільниці;
– для військовозобов`язаних – військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.
П. 56 Порядку №921 передбачено, що про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Вказане кореспондується також з нормами Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого указом Президента України від 30 грудня 2016 року №582/2016.
Так, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу в розумінні зазначеного вище Положення є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.
Згідно з нормами вказаного Положення, у військовому квитку, серед іншого, проставляється відмітка про зняття військовослужбовця з військового обліку.
Отже, з проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регламентують порядок здійснення військового обліку, єдиними документами, що посвідчують факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.
Судом встановлено, що для проходження паспортного контролю 19 квітня 2022 року ОСОБА_1 військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою зняття його з військового обліку або надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації уповноваженій особі органу Державної прикордонної служби не надав.
На думку суду, подана позивачем довідка №76 від 18.04.2022, видана Личаківсько-Залізничним РТЦК та СП таким підтверджуючим документом не являється, оскільки її форма жодним законодавчим актом не передбачена.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що ОСОБА_1 при здійсненні перетину державного кордону 19 квітня 2022 року не подав для паспортного контролю всіх необхідних документів для підтвердження наявності права перетину кордону в умовах воєнного стану, а тому відповідач 1 правомірно відмовив у дозволі на його перетин.
Стосовно позовної вимоги про зобов`язання уповноважену службову особу підрозділу охорони державного кордону (Державної прикордонної служби України) вчинити дії, а саме: дозволити громадянину ОСОБА_1 перетинати державний кордон на виїзд з території України, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні 05 серпня 2022 року позивач повідомив, що в липні 2022 року при повторній спробі перетину державного кордону України ним для проведення паспортного контролю було подано, в тому числі, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а за результатами розгляду поданих документів позивачу надано дозвіл на виїзд за межі території України.
Підтримуючи зазначену позову вимоги ОСОБА_1 пояснив, що наполягає на її задоволенні з огляду на бажання забезпечити в майбутньому безперешкодний перетин державного кордону України на підставі вищезазначених документів.
Проте суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому у задоволенні такої позовної вимоги слід також відмовити.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюються спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідачів не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_2 ) до ОСОБА_4 , НОМЕР_3 прикордонний загін (м. Чоп) Державної прикордонної служби України (ІНФОРМАЦІЯ_3), Адміністрації Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ – 00034039) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 серпня 2022 року.