Інститут шлюбу та фактичні шлюбні відносини. Одностатеві шлюби та партнерства у зарубіжних державах: д.ю.н. Менджул

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Інститут шлюбу та фактичні шлюбні відносини. Одностатеві шлюби та партнерства у зарубіжних державах”, Менджул Марія, д.ю.н., доцент, професор кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «УжНУ», розкрила поняття шлюбу та його правову природу. Розповіла про умови та порядок укладання шлюбу.

Шлюб — один із найдавніших правових iнститутiв, чим i пояснюється існування на сьогодні різних теорій визначення його правової природи. Щодо правової природи шлюбу, то його розглядають як договiр, як таїнство i договір, як інститут особливого роду.

Сімейний кодекс України вперше дає поняття шлюбу як сiмейного союзу

жiнки та чоловiка, зареєстрованому у державному органi реєстрацiї актiв цивiльного стану.

Стосовно визначення шлюбу, які зустрічаються в законодавствах зарубіжних держав, шлюб у ЦК Австрії розглядається як договір, згідно з яким дві особи легалізують свою волю жити спільно, підтримувати тісний зв’язок, надавати взаємну підтримку одна одній.

Цивільний кодекс Чехії встановлює, що шлюбом є союз чоловіка та жінки, який може бути зареєстрований органом державної влади, що уповноважений здійснювати таку реєстрацію або церквою.

У багатьох зарубіжних державах немає законодавчого визначення шлюбу, а міститься тільки норма, що гарантує право на шлюб.

Наприклад, у Законі Норвегії «Про шлюб» встановлено, що двоє людей протилежної або однієї статі можуть укласти шлюб.

В Україні укласти шлюб може тільки чоловік та жінка.

Існують такі ознаки шлюбу в Україні:

  • а) це союз жінки та чоловіка (фізіологічна ознака);
  • б) це союз, який передбачає спільне проживання не тільки в фізичному сенсi, а й моральному, тобто спільний побут, взаємні права та обов’язки;
  • в) це союз, який зареєстрований у державному органі РАЦС (конститутивна ознака).

Пiд умовами укладення шлюбу слiд розумiти обставини, наявнiсть яких необхідна для того, щоб шлюб мав юридичну силу.

В теорiї сiмейного права розрізняють позитивнi та негативнi умови укладення шлюбу.

До позитивних умов відносять:

  • Досягнення шлюбного віку (ст. 23 СК України)

Конвенція про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбу від 10 грудня 1962 р. встановлює, що право на шлюб мають чоловік та жінка, що досягли повноліття, а також ст. 2 передбачає, що держави повинні у національному законодавстві встановити мінімальний шлюбний вік.

З 1 липня 2014 року найнижчий вік для вступу в шлюб у Швеції становить 18 років, і особа молодше 18 років отримати дозвіл на вступ у шлюб не може. Аналогічні норми містяться в законодавстві про шлюб Норвегії, Данії та Ісландії

У Сполученому Королівстві шлюб не може бути укладений з особою до 16 років. В Англії та Уельсі для шлюбу з особою до 18 років необхідний дозвіл батьків або опікунів, на території Шотландії така згода не вимагається.

  • добровiльнiсть шлюбу (ст. 24 СК України)

Відповідно до ст. 1 Конвенції про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбу не допускається укладення шлюбу без повної та вільної згоди обох сторін, яка повинно бути висловлене ними особисто, відповідно до закону, після належного оголошення, в присутності представника влади, який має право на оформлення шлюбу, і в присутності свідків.

Так само, законодавство європейських держав передбачає обов’язкову умову для укладення шлюбу – добровільну згоду. Наприклад, ст. 57 ЦК Латвії зобов’язує реєстратора пересвідчитися, що особи справді бажають укласти шлюб. Стаття 146 ЦК Франції встановлює, що «не має шлюбу, якщо не має згоди».

Серед перших європейських держав, які криміналізували примусові шлюби, були Норвегія та Бельгія. Наприклад, у Бельгії встановлено відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від одного місяця до двох років або штраф від 500 до 2500 євро. У Данії перший вирок за примусовий шлюб винесено 25 лютого 2004 року, і батька дівчини було засуджено до одного року позбавлення волі.

Україна криміналізувала таке діяння як примусовий шлюб з січня 2019 року, коли набули чинності зміни, прийняті законом ще 6 грудня 2017 р.

Негативні умови укладання шлюбу:

  • перебування хоча б однiєї зi сторiн в iншому зареєстрованому шлюбi
  • знаходження жiнки та чоловiка мiж собою у родинних зв’язках прямої та в деяких випадках побiчної (бокової) лiнiї спорiднення та вiдносинах, що прирiвнюються до родинних
  • визнання особи недiєздатною
  • тяжка хвороба чи хвороба, небезпечна для другого з подружжя i (або) їхнiх нащадкiв.

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16 листопада 2002 р. затверджено «Порядок здійснення добровільного медичного обстеження наречених». Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим. Відповідно до ст. 30 СК наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 СК особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану.

У Польщі сімейні відносини регулюються Кодексом про сім’ю та піклування, що був прийнятий ще 25 лютого 1964 року та згідно ст. 1 вказаного кодексу чоловік і жінка мають право укласти шлюб як в органі реєстрації актів цивільного стану, так і відповідно до внутрішніх церковних правил. При обранні другого способу такий шлюб також реєструється державою.

В Англії Закон про шлюб 1949 року передбачив процедуру визнання церковних шлюбів. Вказаним законом встановлено, що шлюб за обрядами Англіканської церкви може бути урочистим і згідно ст. 5 укладеним після:

  • публікації заборон до укладення шлюбу
  • отримання дозволу (спеціальної ліцензії на шлюб), наданого архієпископом Кентерберійським чи іншою уповноваженою особою згідно Закону про церковну ліцензію 1533 р. чи іншим церковним органом (загальної ліцензії на шлюб)
  • довідки наданої реєстратором (відповідно до глави 3 Закону про шлюб).

В Україні порядок державної реєстрації шлюбу врегульований главою 4 СК України та ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 р. No 2398-VI.

Відповідно до ст. 32 СК України шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівником органу державної реєстрації актів цивільного стану може бути дозволена реєстрація шлюбу до спливу цього строку.

Стаття 34 СК України встановлює, що присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.