Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Аркадій Бущенко виступив на Конференції з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні, яку було організовано 28 жовтня 2021 року Європейською мережею імплементації рішень ЄСПЛ та Нідерландським Гельсінським комітетом.
Про це повідомляє прес-служба Судової влади.
Він поділився практикою Верховного Суду з перегляду рішень національних судів на підставі рішень ЄСПЛ.
На початку виступу Аркадій Бущенко зупинився на причинах відмови Великої Палати ВС у перегляді рішень національних судів після рішення ЄСПЛ. Як свідчать рішення, іноді заявники пропускають строк звернення до ВС. Наприклад, одна з компаній, яка отримала рішення ЄСПЛ на свою користь, звернулася із заявою про перегляд лише після спливу чотирьох років, що навряд чи можна вважати виправданим. Трапляються й випадки, коли заявник подає заяву з певними недоліками, і на вимогу ВС усунути недоліки не відповідає.
Спікер зауважив, що велика кількість заяв до ВС почала надходити після рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України», яке стосувалося невиконання судових рішень. З огляду на характер цього рішення Верховний Суд не міг втрутитися в цю ситуацію, але Суду довелося декілька місяців пояснювати в своїх ухвалах причини відмови у відкритті провадження.
У рішенні від 12 березня 2019 року у справі «Пєтухов проти України (№ 2)» ЄСПЛ констатував порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з неможливістю скорочення довічного строку ув’язнення. Аркадій Бущенко наголосив, що багато довічно ув’язнених звертається до ВС з проханням переглянути вироки на підставі цього рішення, але вони отримують відмову.
«Існує стійке уявлення: якщо ти отримав будь-яке рішення ЄСПЛ, то можеш звертатися до Верховного Суду і твоє рішення буде переглянуто. Це не так. І роз’яснення таких нюансів забирає значні ресурси ВС», – сказав суддя ККС ВС.
Аркадій Бущенко відзначив, що певною проблемою є відмова в перегляді судових рішень у разі, якщо порушення встановлені не ЄСПЛ, а іншою міжнародною інституцією. В одній зі справ порушення ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (аналог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) було встановлено у міркуваннях Комітету з прав людини ООН. Верховний Суд відмовив у перегляді рішень національних судів на тій підставі, що не вважає міркування Комітету судовим рішенням у значенні процесуального закону. «На мою думку, до цієї проблематики треба буде повернутися», – зауважив спікер.