Матеріал підготовлено Вікторією Поліщук, адвокатом, Головою Комітету з трудового права НААУ.
Оскарження працівником свого звільнення із займаної посади голови правління громадської організації має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки такий спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління.
04 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу Громадської організації «Гаражний кооператив «Світанок Плюс» (надалі по тексту – ГО «ГК «Світанок Авто») на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 295/3068/20 (провадження № 61-19080св20) за позовом до Громадської організації «Гаражний кооператив «Світанок Плюс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом голови правління ГО «ГК «Світанок Авто» ОСОБУ_1 звільнено із займаної ним посади голови правління на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, а саме – виявленої невідповідності займаній посаді та виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, з 26 березня 2019 року. Копію зазначеного наказу ОСОБА_1 отримав 18 лютого 2020 року. Рішенням правління ГО «ГК «Світанок Авто» від 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 виключено з членів громадської організації.
05 вересня 2019 року на позачергових загальних зборах ГО «ГК «Світанок Авто» скасовано рішення правління ГО «ГК «Світанок Авто» від 23 квітня 2019 року про виключення ОСОБА_1 з членів громадської організації, вирішено вважати його дійсним членом ГО «ГК «Світанок Авто».
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року у справі №906/1055/19 задоволено позов до ГО «ГК «Світанок Плюс» про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом № 26/02-19 позачергових загальних зборів від 26 лютого 2019 року. Визнано недійсними рішення, оформлені протоколом № 26/02-19 позачергових загальних зборів МГО «ГК «Світанок» від 26 лютого 2019 року. Зазначене рішення набрало законної сили 13 березня 2020 року.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив: – визнати незаконним та скасувати наказ від 25 березня 2019 року № 2 про його звільнення з посади голови правління МГО «ГК «Світанок» на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України; – поновити його на посаді голови правління гаражного кооперативу; – стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2019 року по день ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Богунського районного суду Житомирської області від 26 серпня 2020 року провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини мають ознаки корпоративних, оскільки ОСОБА_1 працював головою правління МГО «ГК «Світанок».
Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Богунського районного суду Житомирської області від 26 серпня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не урахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про поновлення на посаді голови правління гаражного кооперативу та стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу, обґрунтовуючи незаконність звільнення поширенням на нього гарантій, передбачених статтею 235 КЗпП України. Накази про прийняття на роботу та звільнення з посади є актами волевиявлення підприємства, спрямованими на встановлення або припинення трудових відносин між підприємством та конкретним працівником, а тому спори, пов`язані зі скасуванням (визнанням недійсними) наказів про прийняття на роботу, звільнення з посади, належать до трудових та непідвідомчі господарським судам.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу Громадської організації «Гаражний кооператив «Світанок Плюс» задовольнив, . постанову Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року скасував, залишив в силі ухвалу Богунського районного суду Житомирської області від 26 серпня 2020 року.
ОЦІНКА СУДУ
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими процесуальним законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин, їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція – це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір – господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині 1 статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначається Законом України «Про громадські об`єднання» (далі – Закон № 4572-VI), який набрав чинності з 01 січня 2013 року і спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимог європейських стандартів.
За змістом статті 1 Закону № 4572-VI громадське об`єднання – це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина 5 статті 1 Закону № 4572-VI).
Згідно зі статтею 2 Закону № 4572-VI чинність цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні. У статті 3 Закону № 4572-VI передбачені принципи утворення і діяльності громадського об`єднання.
Одним із таких принципів є відсутність майнового інтересу, який передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (частина 6 статті 3 Закону № 4572-VI).
Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.
Статут громадського об`єднання – це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.
Статут МГО «ГК «Світанок» затверджено загальними зборами членів МГО «ГК «Світанок» від 11 листопада 2016 року протокол № 2. Відповідно до пункту 1.1. статуту, МГО «ГК «Світанок» є неприбутковим, добровільним громадським об`єднання, діючим за організаційно-правовою формою як громадська організація, за напрямом діяльності – гаражний кооператив на основі добровільності та єдності інтересів її членів, для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів її членів.
Статут МГО «ГК «Світанок» є основним документом, що регулює діяльність громадської організації та передбачає порядок вступу до неї і виходу з неї, права та обов`язки членів, її органи управління, контролю та їх компетенцію.
До виключеної компетенції зборів організації належить вирішення, зокрема, наступних питань: затвердження змін та доповнень до статуту організації, викладених у новій редакції; обрання та відкликання, у тому числі дострокове, членів правління; призупинення або скасування рішень голови правління та правління, що не відповідають законодавству, статуту, внутрішнім документам організації чи її меті діяльності; прийняття рішень з будь-яких інших питань діяльності організації (пункт 6.2.8. статуту).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими та господарськими спорами з приводу звільнення чи припинення повноважень виконавчого органу товариства.
Зокрема у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що спір між головою правління громадської організації та такою організацією щодо оскарження звільнення позивача з посади голови правління, у якому позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства, на яких його було звільнено із займаної посади та обрано нове правління, поновлення його на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки він пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства.
Скасовуючи ухвалу суду першої, апеляційний суд не урахував, що ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу «Світанок Плюс» та оспорює своє звільнення з посади голови правління, а отже зазначений спір слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки він пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, а тому неправильно визначив правову природу спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про те, що він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98812601.