Суддя ВП ВС Олександр Банасько підсумував окремі питання, зосередившись на практиці ВС щодо дії мораторію в справах про банкрутство на процедуру виконавчого провадження, особливості звернення стягнення на дебіторську заборгованість і примусового виконання рішень про витребування майна.
Про це повідомляє Судова влада.
Він звернув увагу на співвідношення виконавчого провадження і процедури банкрутства в контексті дії мораторію. Він зазначив, що практика ВС формувалася на підставі попередньої редакції ст. 41 КУзПБ і допускала можливість списання грошових коштів виконавцем за умови повідомлення про це арбітражного керуючого.
Однак у 2023 і 2024 роках відповідне законодавче регулювання зазнало трансформації, згідно з якою була виключена необхідність інформування арбітражного керуючого про списання грошових коштів під час дії мораторію. Олександр Банасько зазначив про відсутність актуальної практики ВС з цього питання, але звернув увагу на підхід, висвітлений, зокрема, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 14 серпня 2025 року в справі № 908/2351/23, відповідно до якого для списання грошових коштів під час дії мораторію після відкриття провадження у справі про банкрутство необхідно звертатися до суду за отриманням відповідного дозволу. На його думку, це відповідає загальній ідеології КУзПБ, яка передбачає застосування принципу судового контролю і пріоритет конкурсного задоволення вимог кредиторів, на чому також наголошено в постанові судової палати КГС у складі ВС для розгляду справ про банкрутство від 22 вересня 2021 року в справі № 905/1923/15, яка стосувалася дії мораторію на вимоги забезпечених кредиторів.
Окремо суддя зупинився на питанні щодо звернення стягнення на дебіторську заборгованість. Він наголосив, що за усталеним підходом ВС факт існування заборгованості дебітора не обов’язково має підтверджуватися судовим рішенням, що не перешкоджає можливості звернення стягнення на таку заборгованість у порядку ст. 336 ГПК України та ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» і реалізації права вимоги в процедурі виконавчого провадження, однак вочевидь, що відсутність такого судового рішення істотно впливає на ринкову вартість і ліквідність такого права вимоги. Відповідно, ризиковість активу визначає його ціну під час реалізації на конкурентних торгах.
У рамках обговорення зазначеного питання Олександр Банасько звернув увагу на сформований ВС у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 910/10579/21 актуальний правовий висновок щодо неможливості звернення приватним виконавцем стягнення на грошові кошти юридичної особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 %, оскільки це перебуває поза межами компетенції приватного виконавця, передбаченої відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі й у порядку ст. 53 цього Закону.
Також Олександр Банасько проаналізував підходи ВС до виконання рішень про витребування майна. Він зазначив, що такі рішення за практикою ВС кваліфікуються як майнові й підлягають виконанню в порядку ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому ключовим для виконання таких рішень, за його словами, є розмежування між юридичною реєстрацією права власності та фактичним володінням спірним майном: якщо відповідач фактично володіє майном, то застосовуються заходи примусового виконання; якщо ж такого володіння з боку відповідача немає, достатньою є виконання без примусових заходів шляхом проведення державної реєстрації права власності на підставі судового рішення, що, зокрема, відображено в постанові ВС від 6 листопада 2024 року у справі № 910/9669/21.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.