Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого
судді Продана Б.Г., за участю секретаря судового засідання Боднар А.П., представника
позивача Киричук С.В., представника відповідача Ленчика В.М., представника
відповідача Захарчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.
Хмельницькому цивільну справу № 686/11693/25 за позовною заявою
ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Хмельницької обласної
прокуратури
про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 3000000,00 грн.
В обґрунтування свого позову позивач вказала, що 28.10.2016 року старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБ України у Хмельницькій області за погодженням начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ їй було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376-1 КК України.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2022 року позивача засуджено за ст. 376-1 ч. 1 КК України за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду та на підставі ст. 49 ч. 1, п. 3 ст. 74 ч. 5 КК України, звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строку давності. Також ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України за епізодом умисного внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи документообігу суду та виправдано на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 ст. 373 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року, вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2022 року в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 376-1 ч. 1 КК України, скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 а. 2 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, а в решті залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2024 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року щодо ОСОБА_1 , залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення.
Таким чином ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом в період з 28.10.2016 року (дата повідомлення про підозру) по 05.11.2024 року (дати постановлення постанови Верховного Суду), а саме 96 місяців та 13 днів, або 96 повних місяців. З урахуванням викладеного, в неї виникло право звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Цивільним кодексом України та Законом України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, позивачу було спричинено значну моральну шкоду.
Так, внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, їй заподіяно моральної шкоди, з приводу чого, вона змушена була весь час присвячувати захисту від безпідставного обвинувачення та необгрунтованого покарання. Перебування під слідством і судом протягом тривалого часу негативно вплинуло на стан її здоров`я, на сімейні стосунки та стосунки з оточуючими. Позивач була відсторонена від роботи з 08.12.2016 року по 03.03.2017 року. Це вплинуло на її авторитет як керівника апарату суду серед колег.
10.07.2022 року після ухвалення щодо неї вироку Хмельницьким міськрайонним судом, газета обласного значення «Є» опублікувала статтю про засудження керівника апарату Красилівського районного суду ОСОБА_1 із своїми оціночними судженнями про обставини справи і про неї особисто. Ці обставини призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків.
Крім того, перебуваючи під слідством та судом, позивач докладала всіх зусиль, щоб довести свою невинуватість, звертаючись із апеляційною скаргою на судові рішення Хмельницького міськрайонного суду та касаційною скаргою до Верховного Суду, перебуваючи при цьому у стані безперервного нервового стресу, що вимагало від неї значних фізичних та моральних зусиль в реалізації свого права.
Зазначені обставини призвели до порушення її нормальних життєвих та до страждань її рідних людей, зокрема – моєї її мами, ОСОБА_2 , яка постійно молилась за неї і дуже хвилювалась, проте її серце не витримало і навіки зупинилось 05.07.2018 року, так і не дочекавшись остаточного судового рішення, яким доведено невинуватість позивача. Проте, позивач завжди відчуватиме біль і провину, що через кримінальне провадження, яким слідство безпідставно та незаконно очорнило її, заплямувало її репутацію як працівника суду так і пересічної людини, улюбленої доньки для матері – зупинилось її хворе серце. Таку шкоду позивач оцінює в 1000 000,00 грн.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000,00 грн. Таким чином, станом на час звернення до суду з урахуванням мінімальної заробітної плати – 8000,00 грн. та періоду часу перебування позивача під слідством та судом – 96 місяців 13 днів мінімально гарантований розмір моральної шкоди, який розраховується відповідно до статті 13 Закону, становить 768000,00 грн.
З врахуванням наведенного позивач просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь 3000 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
06 травня 2025 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.
09 травня 2025 року представником відповідача Державної казначейської служби України, подано відзив на позов, проти позовних вимог заперечує, вказує, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, оскільки позивачем не було вказано, яке саме її право порушено Казначейством та не було вказано жодної правової підстави такого стягнення.
26 травня 2025 року представником відповідача Хмельницької обласної прокуратури надано відзив на позов, проти позов заперечує, вказує, що слідчі та процесуальні дії у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 проводились відповідно до вимог КПК України. Фактів незаконного затримання, тримання під вартою, проведення відповідних слідчих дій без дозволу слідчих суддів не встановлено. Доказів проведення слідчих дій поза рамками дозволеної процедури або приниження гідності позивача під час проведення таких дій, позивачем не надано. Просить відмовити в задоволенні позову.
29.05.2025 року позивачем надано відповідь на відзив представника Хмельницької обласної прокуратури. Вказує, що перебувала під слідством і судом понад 8 років, що свідчить про те, що в ході кримінального провадження відносно неї вимог щодо ефективності розслідування та розгляду провадження у розумний строк не було дотримано. Сам факт перебування під слідством і судом і в подальшому закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях складу кримінальних правопорушень, є тією обставиною, що завдала їй моральної шкоди в такий період, право на відшкодування якої вона має у відповідності до положень ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Наполягає на задоволенні позову.
29.05.2025 року справу призначено до слухання по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити з підстав зазначених у позовній заяві, вказав також, що у строки, передбачені ст. 141 ЦПК України буде подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Представник Державної казначейської служби України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, суду пояснила, що відповідачем у даній справі має бути держава в особі відповідного органу, діями якого завдано шкоду. Стягнення шкоди має бути з Державного бюджету. ДКСУ в жодні відносини з позивачем не вступало і є неналежним відповідачем. Також вказала, що судові витрати повинні відшкодовуватися органом, діями якого завдано збитки.
Представник Хмельницької обласної прокуратури в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві, суду також пояснив, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є неспівмірним, і не повинен призводити до незаконного збагачення.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.10.2016 року старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБ України у Хмельницькій області за погодженням начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ Кусмінській С.В. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376-1 КК України.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2022 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 376-1 ч. 1 КК України за епізодом умисного здійснення несанкціонованих дій з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду та на підставі ст. 49 ч. 1, п. 3 ст. 74 ч. 5 КК України, звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строку давності. Також ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 376-1 ч. 1 КК України за епізодом умисного внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи документообігу суду та виправдано на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 ст. 373 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року, вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2022 року в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 376-1 ч. 1 КК України, скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 а. 2 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, а в решті залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2024 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18.04.2024 року щодо ОСОБА_1 , залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами долученими позивачем до позовної заяви.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом положень статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди , відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно зі статтею 2 Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).
Згідно зі статтею 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі910/23967/16вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкт та його виконання, номери та види рахунків,з яких буде здійснено безспірне списання.
Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №953/6561/20, від 10 листопада 2021 року у справа №346/5428/17.
Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).
Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до роз`яснень, що викладені в п.9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зазначено, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2025 року визначено у сумі 8 000 грн..
Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 вересня 2018 року у справі №534/955/17щодо тлумачення категорії «перебування під слідством та судом» зазначив наступне. За приписами пункту 14 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України притягнення до кримінальної відповідальності – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
На підставі системного аналізу наведених норм прав Верховний Суд дійшов переконання, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
З досліджених в судовому засіданні доказів, в тому числі з постанови Верховного Суду від 05.11.2024 року, встановлено, що позивач ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом в період з 28.10.2016 р.(дата повідомлення про підозру) по 05.11.2024 року (дати постановлення постанови Верховного Суду), а саме 96 повних місяців.
Отже, мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, становить 768000,00 грн. (96 х 8000грн.).
Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди вказувала на те, що після подій, які розпочалися 28.10.2016 року, вона змушена була докладати всіх зусиль, щоб довести свою невинуватість, звертаючись із апеляційною скаргою на судові рішення Хмельницького міськрайонного суду та касаційною скаргою до Верховного Суду, перебуваючи при цьому у стані безперервного нервового стресу, що вимагало від неї значних фізичних та моральних зусиль в реалізації свого права. Зазначені обставини призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків, втрати ділової репутації та до страждань її рідних людей, у зв`язку із чим ОСОБА_1 оцінила завдану шкоду в 3000000,00 грн.
З врахуванням наведеного вище, встановлених обставин у справі, а також вимог розумності і справедливості, суд враховуючи ступінь страждань позивача від безпідставного її обвинувачення у вчиненні злочинів, необхідності участі у ряді слідчих дій, втрату позивачем ділової репутації, тривалістю перебування під слідством та судом (більше восьми років) приходить до висновку, що наявні законні підстави для визначення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 800000,00 грн., яка підлягає стягненню, і саме такий розмір моральної шкоди відповідає характеру та обсягу моральних страждань ОСОБА_1 . В решті позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 15, 16, 170, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 4, 12, 19, 81, 137, 141-142, 263-265 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса:
АДРЕСА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої
незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду в сумі 800000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його
проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 12.09.2025 року.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.