Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Бахмута М.С., діючого в інтересах ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , її представника Адоєвцева С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги потерпілої Кірєєвої Олени Василівни, захисника Бахмута Михайла Сергійовича на постанову судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ),
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП,
ВСТАНОВИВ
Згідно з постановою суду, 22.10.2024 року о 14 год. 50 хв. в м.Запоріжжі по вул.П.Сагайдачного, буд.76А, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mercedes-benz g350», д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на тварину, а саме кота, який належав ОСОБА_2 , який вибіг на дорогу. Внаслідок ДТП тварина загинула, чим завдано матеріальної шкоди потерпілій. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 «б», п.12.1 ПДР.
Після цього, ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.
ОСОБА_1 визнано винним за ст.ст.124, 122-4 КУпАП і на нього на підставі ч.2 ст.36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просила постанову суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік
Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції своєї вини не визнав, у добровільному відшкодуванні їй збитків відмовив.
В апеляційній скарзі захисник Бахмут М.С. просив скасувати зазначену постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП адміністративних правопорушень.
Свої вимоги мотивував тим, що жодних доказів про те, що порушення водієм ОСОБА_1 п.12.1 ПДР знаходиться в причинному зв`язку з ДТП матеріали справи не містять, як і доказів того, що ОСОБА_1 усвідомлював, що взагалі скоїв ДТП, а також і належність загиблого кота будь-якій фізичній особі.
Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скаргах, суд дійшов наступного висновку.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд зазначив, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого скоїв наїзд на тварину, а саме кота, який належав ОСОБА_2 , який вибіг на дорогу, чим порушив п.п.12.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції, вказані висновки суперечать точному змісту вимог ст.124 КУпАП та наявним в матеріалах справи доказам.
Дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або зазнали травм люди чи заподіяна шкода майну.
Зі змісту ч.1 ст.190, ч.1 ст.180, ч.1 ст.179 ЦК України вбачається, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Отже, аналізуючи вказані вимоги закону можливо дійти висновку, що кіт є майном, оскільки щодо нього виникають цивільні права та обов`язки.
За змістом п. 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП настає за порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Проте на переконання апеляційного суду наявними матеріалами провадження і доказами, що в ньому містяться, не вбачається доведеності вини водія автомобіля «Mercedes-benz g350» в настанні дорожньо-транспортної пригоди за наведених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не доведено, що ОСОБА_1 об`єктивно мав технічну можливість уникнути наїзду на кота, а відтак настання ДТП, у разі свого руху із дозволеною швидкістю руху, завчасно виявити на смузі свого руху появу кота, що перебував поза межами проїзної частини, своєчасно виявити небезпеку внаслідок його неочікуваної появи на дорозі на відстані лише півтора метра від узбіччя.
Тому, в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Mercedes-benz g350» явних безспірних невідповідностей технічного характеру вимогам п.12.1 ПДР, які перебували б в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається.
У цій справі достовірно встановлено, що ДТП сталося в результаті раптового вибігання кота на проїжджу частину, тобто момент небезпеки для водія виник з часу, коли кіт, на малій відстані від проїжджої частини не надали водієві об`єктивної можливості виявити перешкоду та зреагувати на зміну дорожньої обстановки.
У зв`язку з викладеним, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є неправильним.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, а провадження у справі в цій частині закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Згідно із ст.122-4 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до 2.10 а) ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 156387 від 22.10.2024, вбачається, що ОСОБА_1 22.10.2024 о 14 год. 50 хв. по вул.П.Сагайдачного, 76А, в м.Запоріжжі, керуючи транспортним засобом «Mercedes-benz g350», д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на тварину, а саме кота, що перебігав дорогу, та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої причетний.
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП виражається у залишені місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад), а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Тому, посилання захисника на ту обставину, що ОСОБА_1 не намагався уникнути відповідальності за скоєне ним ДТП або приховати такий факт, не спростовує висновків суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 , він розумів, що вчинив ДТП та свою причетність до неї, у зв`язку із чим в нього виник обов`язок, передбачений п.2.10 ПДР України – негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, проте таких дій не вчинив, не повідомив орган чи підрозділ поліції про ДТП, що спростовує доводи апелянта на відсутність у нього прямого умислу на залишення місця ДТП.
Додаткових об`єктивних доводів, які б спростовували висновки, викладені в оскаржуваній постанові, або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано. Досліджені судом докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника Бахмута Михайла Сергійовича задовольнити частково.
Постанову судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 грудня 2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124КУпАП скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
ата документу Справа № 334/8944/24
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.