Наявність встановлених ухвалою суду про забезпечення позову арешту земельної ділянки та заборони на вчинення дій, пов`язаних із її забудовою, унеможливлює прийняття та реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Це зумовлено тим, що така реєстрація є завершальним етапом будівництва та передумовою для подальшої державної реєстрації права власності на новостворений об’єкт нерухомості.
Отже, вчинення відповідних реєстраційних дій за наявності зазначених обмежень суперечило б встановленим судом заборонам. Дії суб’єкта владних повноважень щодо реєстрації такої декларації за цих умов свідчили б про ігнорування обов’язкового до виконання судового рішення, що є неприпустимим в силу положень Конституції та законів України
16 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 240/21336/24 за позовом Особа_1, за участю заступника керівника Житомирської окружної прокуратури, до управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про повернення на доопрацювання декларації про готовність об’єкта до експлуатації.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що уповноважений орган протиправно повернув декларацію про готовність об’єкта до експлуатації на доопрацювання з підстав наявності ухвал Господарського суду Житомирської області, якими накладено арешт на земельну ділянку та заборонено вчиняти дії, пов’язані з її забудовою, оскільки, на його думку, наявність таких ухвал не може бути підставою для повернення поданої ним декларації про готовність до експлуатації об’єкта з незначними наслідками (СС1).
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позовні вимоги. Ухвалюючи таке рішення суд виходив з того, що спірне рішення відповідача про повернення на доопрацювання декларації про готовність об’єкта до експлуатації є протиправним, оскільки прийнято не з підстав, передбачених частиною шостою статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон № 3038-VI).
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, постанову апеляційного суду скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на всіх етапах будівництва, у тому числі етапі прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
Такий обов’язок не обмежується лише формальною перевіркою відповідності поданих документів вимогам законодавства, а й передбачає також урахування інших юридично значимих обставин, які впливають на можливість прийняття об’єкта в експлуатацію, зокрема наявності судових рішень, якими встановлено відповідні обмеження чи заборони.
Верховний Суд зазначив, що наявність встановлених ухвалою суду про забезпечення позову арешту земельної ділянки та заборони на вчинення дій, пов’язаних із її забудовою, унеможливлює прийняття та реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Це зумовлено тим, що така реєстрація є завершальним етапом будівництва та передумовою для подальшої державної реєстрації права власності на новостворений об’єкт нерухомості. Отже, вчинення відповідних реєстраційних дій за наявності зазначених обмежень суперечило б встановленим судом заборонам. Дії суб’єкта владних повноважень щодо реєстрації такої декларації за цих умов свідчили б про ігнорування обов’язкового до виконання судового рішення, що є неприпустимим в силу положень Конституції та законів України.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 240/21336/24 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135793908
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.