Клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності може бути подано і стороною захисту, а не лише підозрюваним, обвинуваченим чи засудженим

Обставини справи: ОСОБА_2 визнано винуватою втому, що вона 18.10.2009, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, порушила ПДР, унаслідок чого потерпілим, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. При цьому потерпіла ОСОБА_4 від отриманих ушкоджень померла.Позиції судів першої та апеляційної інстанцій:за вироком місцевого суду від 21.02.2020 ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК. За ухвалою апеляційного суду від 22.04.2020 скасовано вирок місцевого суду та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч.1 ст.49КК у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК закрито.

Позиція ККС: ухвалу апеляційного суду залишено без зміни.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає необґрунтованою вказівку потерпілої та її представника у касаційних скаргах на те, що стороною захисту не було подано до суду клопотання про звільнення засудженої від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а тому апеляційний суд безпідставно та незаконно застосував до засудженої вищевказану норму кримінального закону.

На думку ККС, системне тлумачення норм кримінального (ст.49КК) та процесуального закону (п. 1 ч. 2 ст.284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч.3 ст.288 КПК) свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст.49КК у випадках, передбачених цією статтею,та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, яке може подаватися стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов’язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК та який відповідно до ст. 12 цього Кодексу є тяжким. На час ухвалення вироку місцевого суду з моменту вчинення ОСОБА_2 інкримінованого їй злочину минуло більше 10 років, тобто закінчився строк давності, про що захисник обвинуваченої зазначав у своїй промові під час судових дебатів. При цьому місцевий суд відмовив стороні захисту в застосуванні до обвинуваченої положень ст. 49 КК.

Не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, в якій з-поміж іншого вказував на необхідність звільнення обвинуваченої ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. При цьому в ході апеляційного розгляду захисник також просив застосувати до обвинуваченої положення п. 4 ч. 1 ст. 49 КК та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК. Даний факт підтверджується технічним записом судового засідання від 22.04.2020.

Дотримуючись вимог, передбачених статтями 284–286 КПК, апеляційний суд розглянув це клопотання захисника та обґрунтовано звільнив обвинувачену ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків давності. При цьому судом було враховано думку самої обвинуваченої, яка підтримала клопотання свого захисника про звільнення її саме від кримінальної відповідальності та просила застосувати до неї положення ст.49 КК.

Детальніше з текстом постанови ККС від 25.02.2021 у справі No192/3301/16-к (провадженняNo51-3094км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95242104