Коли хтось засуджує “формальне” виконання закону, протиставляючи його “добросовісному” використанню, мабуть той намагається приховати справжні причини проблем судочинства: Ізовітова

Якщо хтось піднімає тему зловживання адвокатами процесуальними правами, він просто приховує справжні проблеми судочинства. Адже право можна лише реалізувати. І якщо це робиться у спосіб, передбачений законом, то говорити про недобросовісність недоречно.

Про це зазначила голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова, оцінюючи позицію голови ВАКС Віри Михайленко, висловлену під час XII Судового форуму, який днями проходив у Києві, повідомляє Національна асоціація адвокатів України.

Нагадаємо, окрема сесія заходу була присвячена відповідальності правників у контексті судової реформи. В ході виступу суддя заявила, що хоча адвокати і є професіоналами, далеко не всі з них використовують Кримінальний процесуальний кодекс добросовісно. «Виникає ситуація з точки зору адвоката: якщо я формально дотримуюсь положень, які передбачені в КПК, то я молодець. А те, що крім закону ми в процесі говоримо про такі речі як етику, чистоту, репутацію, яка формується… У гонитві досягти інтересів будь-яким способом, чомусь це опускається», – пояснила вона.

В.Михайленко вважає, що «використання формально законних інструментів адвокатами дає можливість, якщо не уповільнити процес, то деякі справи заблокувати повністю».

Також вона озвучила статистику щодо дисциплінарних скарг, які подавалися на адвокатів за час діяльності ВАКС. Ці випадки були пов’язані не з дрібним дисциплінарним порушенням, а з систематичною роботою адвоката на затягування або блокування справи. Суддя навела декілька прикладів: коли адвокати без поважних причин по черзі не ходять у засідання, а обвинувачений при цьому сам не розуміє, що відбувається; коли адвокати встають і виходять із зали судового засідання. «Колеги, ну як це, – обурюється В.Михайленко. – Твій клієнт залишається в залі, а ти показуєш, що я роблю все, що хочу». Також суддя нарікає на некоректні висловлювання по відношенню до суду, в судовому процесі, аж до ненормативної лексики.

З 94 випадків, коли скарги на адвокатів направлялися суддями до КДКА регіонів, у 13 справах адвокатів притягнули до відповідальності.

«В деяких випадках, враховуючи тривалість процедур, комісії встановлювали порушення, але при цьому закривали провадження, оскільки сплив строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності», – додала В.Михайленко.

Вона переконана, що на випадки порушень з боку адвокатів має реагувати не суд, а адвокатська спільнота. «Коли ми говоримо про добросовісність адвокатів у кримінальному провадженні, то сама адвокатська спільнота має перша реагувати на такі випадки. Не суд. Суд – як остання інстанція, коли вже просто критично і неможливо спостерігати за порушенням етичних правил, закону. Або неможливо розглядати справу у зв’язку з тим, що адвокат користується начебто формально законними способами і просто її блокує», – зауважила голова ВАКС.

На запитання модератора сесії про те, чи є інститут дисциплінарних скарг достатнім інструментом реагування на зловживання правами, В.Михайленко відповіла таким чином: Якщо направляються скарги, то ці питання піднімаються… Колеги направляють скарги і це не залишається непоміченим. Про це говорять у новинах, пишуть у ЗМІ. Навіть якщо КДКА не притягне адвоката до дисциплінарної відповідальності, то наступного разу цей адвокат подумає… Бо це неприємно, коли притягають до відповідальності».

«Якщо адвокат дотримується положень закону, то він не просто молодець, як це чомусь іронічно говорить голова ВАКС. Коли він виконує усі вимоги закону і досягає при цьому успіху у захисті інтересів свого клієнта, то такий адвокат є зразком для наслідування. Подобається при цьому він суддям чи стороні обвинувачення або дратує їх, – це питання другорядне», – зауважила Л.Ізовітова.

Очільниця НААУ також нагадала про додержання етичних норм та суб’єкта, який визначає відповідні норми. «Етика, чистота професії та репутація, про які нагадує суддя, – усе це також є. Але відповідні норми виписані у Правилах адвокатської етики, які кожен адвокат обіцяє дотримуватися, складаючи присягу, – пояснила вона. – І норми поведінки для адвокатів, а також допустимі межі визначають зовсім не судді. Свого часу їх затвердив з’їзд адвокатів України. Оцінку на предмет виконання ПАЕ дають винятково дисциплінарні органи адвокатури в рамках спеціальної процедури, визначеної нашим профільним законом».

У зв’язку із цим Л. Ізовітова звернула увагу на необхідність розмежовувати етичну поведінку адвоката та сприйняття такої поведінки суддею. «Не слід плутати етичну поведінку адвоката з тією, яка повністю влаштовує суддю. Адвокат не є працівником суду. Згідно з ПАЕ, у своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний виходити з переваги інтересів лише клієнта. Звісно, при цьому від нього вимагається як компетентність, так і добросовісність, – пояснила голова НААУ, РАУ. – ПАЕ зобов’язують адвоката бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта, побоюючись погіршити стосунків з суддями».

Більше того, в деяких випадках допускаються навіть робочі конфлікти із суддями. «Адвокат не може йти на компроміси, в тих випадках, коли суд чинить тиск на нього. Він не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до свого клієнта, його самого або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії», – нагадала положення ПАЕ Л.Ізовітова.

«Отже, зловживання процесуальними правами – це фактично оксюморон. Закон або виконують, або ні. І всі без винятку процесуальні інструменти в цьому контексті є законними. Тож коли хтось засуджує «формальне» виконання закону, протиставляючи його «добросовісному» використанню, мабуть той намагається приховати справжні причини проблем судочинства», – резюмувала голова НААУ, РАУ.

Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.