Обставини справи:
обвинувачений, перебуваючи на тимчасово окупованій території Куп’янського району Харківської області, виконуючи обов’язки начальника так званої «Базы топлива и нефтепродуктов производственного подразделения Локомотивного депо Купянск» государственного предприятия «Купянская железная дорога», передав представникам збройних формувань рф матеріальні ресурси – дизельне паливо, загальною кількістю 122 000 літрів, що належали ДП «Укрзалізниця».
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватим та засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 111-2 КК.
У касаційній скарзі сторона захисту зазначає про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 1 ст.111-2 КК на ч. 4 ст. 111-1 КК.
Позиція ККС
залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вказав, що для розмежування колабораційної діяльності (ч. 4 ст. 111-1 КК) та пособництва державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК) має значення, кому належали матеріальні ресурси, що передавалися створеним на тимчасово окупованій території збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора. Частина 4 ст. 111-1 КК передбачає
відповідальність за передачу матеріальних ресурсів, якими особа безпосередньо володіє або користується. Це означає, що така особа має реальну можливість контролювати або використовувати ці ресурси. Натомість ст. 111-2 КК охоплює передачу матеріальних ресурсів, які не перебувають у безпосередньому володінні або користуванні особи, тобто передача ресурсів, що належать іншим особам чи організаціям, або є у загальному обігу, але особа безпосередньо не має над ними контролю.
Колегія суддів ККС зазначила, що обвинувачений не мав статусу підприємця, не займався господарською діяльністю на окупованій території, не мав матеріальних ресурсів у своєму володінні та користуванні. Обвинувачений передавав матеріальні ресурси, що належали державному підприємству «Укрзалізниця» (самі стаціонарні ємності, дизельне паливо, що в них зберігалося;
мастило та вугілля) представникам збройних формувань держави-агресора, виконував рішення держави-агресора та її окупаційної адміністрації.
Отже, дії обвинуваченого були правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 111-2 КК, оскільки останній сприяв збройним формуванням держави-агресора шляхом передачі матеріальних ресурсів, що належали ДП «Укрзалізниця». Це пособництво передбачало свідоме виконання дій, спрямованих на підтримку військової діяльності агресора, що спричиняло шкоду обороноздатності та національній
безпеці України.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 31.07.2025 у справі № 646/3927/23 (провадження № 51-5461км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129342876
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.