Питання використання штучного інтелекту в юридичній професії давно вийшло за межі теоретичних дискусій. Для адвокатів, суддів і працівників судових апаратів воно стало щоденною практикою — від роботи з текстами до аналітики судової практики. Саме тому особливе значення має підготовлений Апаратом Верховного Суду Положення про використання технологій штучного інтелекту, який уперше системно визначає, де ШІ є допустимим інструментом, а де — неприпустимим ризиком.
На підставі вже оприлюдненого Наказу Апарату Верховного Суду № 117 за 2025 рік, було затверджено Положення про використання технологій штучного інтелекту працівниками Апарату Верховного Суду. Однією з найбільш практичних і водночас показових норм документа є правило, яке знімає зайві формальності з повсякденної роботи юристів: не вимагається повідомлення про використання ШІ, якщо технологія застосовувалася для виконання суто технічних завдань — перевірки граматики, форматування тексту, транскрибування, стилістичного редагування тощо.
ШІ — не “табу”, а інструмент із чіткими межами
Ця норма демонструє принципово важливий підхід: Верховний Суд не розглядає штучний інтелект як щось заборонене або підозріле саме по собі. Навпаки — ШІ визнається корисним допоміжним інструментом, який може підвищувати ефективність роботи, якщо він не втручається у сферу професійного судження.
Документ прямо наголошує: ШІ не може замінити критичне мислення, фахову оцінку чи прийняття остаточних рішень. Саме тому вимога повідомляти про використання технологій виникає лише тоді, коли ШІ впливає на зміст документа, а не на його технічну обробку.
Для адвокатської спільноти це важливий сигнал: використання ШІ для технічної підтримки роботи не є порушенням етики і не потребує додаткових застережень.
Відповідальність залишається за людиною
Водночас Положення чітко фіксує інший базовий принцип: остаточну відповідальність за будь-який результат несе людина, а не алгоритм. Навіть якщо ШІ використовувався для підготовки аналітичних матеріалів або узагальнень, працівник зобов’язаний перевіряти точність, достовірність і відсутність упереджень у згенерованій інформації.
Цей підхід є надзвичайно близьким до адвокатської практики: інструмент може допомагати, але помилка завжди буде кваліфікуватися як помилка юриста, а не технології.
Тут варто згадати про випадок, коли юридична спільнота – включно з колегами-суддями, у тому числі з Верховного Суду – шельмувала Новозаводський районний суд Чернігова, який в особі судді Світлани Ченцової постановив рішення у справі про адміністративне правопорушення, забувши видалити коментар від ШІ. Так, у абзаці описової частини лишися фраза: «Ось перевірений і відредагований варіант вашого тексту з виправленням граматичних, стилістичних і пунктуаційних помилок».
Цікавим є те, що лишається ця фраза і досі в судовому реєстрі, хоча рішення винесли ще у жовтні минулого року. Вочевидь, суддя просто редагувала помилки у тексті і судячи з відповіді ШІ, запит формулювала так: «Перевір текст на предмет наявності граматичних, стилістичних і пунктуаційних помилок». Враховуючи, які жахливі описки трапляються у Реєстрі судових рішень – навіть у текстах Верховного Суду – бажання судді виправити помилки виглядає цілком притомно.
Чіткі “червоні лінії”
Окремої уваги заслуговує перелік прямих заборон. Положення недвозначно виключає можливість використання ШІ для:
- автоматичного створення проєктів судових рішень;
- прогнозування рішень суддів у конкретних справах;
- аналізу поведінки працівників;
- роботи з матеріалами судових справ, що містять персональні дані або таємницю нарадчої кімнати.
Ці обмеження мають системний характер і спрямовані на збереження незалежності судової влади та довіри до правосуддя — питання, які є ключовими і для адвокатів.
Навчання як новий професійний стандарт
Положення також прямо закріплює обов’язок регулярного навчання працівників щодо практичних та етичних аспектів використання ШІ. Йдеться не лише про технічні навички, а про розуміння ризиків, конфіденційності, алгоритмічної упередженості та правильного формулювання запитів. Фактично Верховний Суд формує новий стандарт: знання про ШІ стають частиною професійної компетентності юриста, так само як знання процесуального права чи судової практики.
Орієнтир для всієї правничої спільноти
Хоча документ адресований працівникам Апарату Верховного Суду, його значення виходить далеко за ці межі. Запропонована модель — це приклад того, як можна поєднати технологічний розвиток, професійну етику та реальні потреби юридичної практики без надмірного формалізму.
Правило про те, що використання ШІ для суто технічних завдань не потребує окремого повідомлення, може стати орієнтиром і для адвокатської діяльності, знімаючи необґрунтовані страхи та водночас залишаючи чіткі межі відповідальності.
У підсумку Положення демонструє прагматичний підхід: не забороняти технології, а навчитися користуватися ними відповідально — з повагою до права, професії та людини.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.