Якщо суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги прокурора та замість призначеного судом першої інстанції більш суворого покарання (позбавлення волі), від відбування якого особу було звільнено з випробуванням (ст.75 КК), призначив більш м’яке покарання (штраф), яке однак необхідно відбувати реально,то вирок апеляційного суду вважається таким, що погіршує становище засудженого
Обставини справи:за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч.1ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч.1ст.357 КК –до покарання у виді обмеження волі на строк1 рік. На підставі ч.1 ст.70, ст.72 КК призначено їй покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ст.75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 2 роки.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_1 призначено покарання за ч.1 ст.185 КК у виді штрафу в розмірі 1000 НМДГ, що становить 17 000грн, за ч.1 ст.357 КК –у виді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн. На підставі ч.1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000НМДГ, що становить 17 000 грн.
Позиція ККС: змінено вирок апеляційного суду та на підставі ч.1 ст.74 КК звільнено ОСОБА_1від покарання,передбаченого ч.1 ст.185 та ч.1 ст.357КК. З вироку апеляційного суду виключено посилання на призначення покарання на підставі ч.1ст.70 КК.
Обґрунтування позиції ККС: ухвалюючи свій вирок, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, оскільки у ній прокурор просив призначити покарання у виді штрафу лише за злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК. Крім того, в апеляційній скарзі він пропонував на підставі ч.1 ст.70КК призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 1 рік і звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 1 рік на підставі ст.75 КК.
Отже,апеляційний суд не врахував вимоги ст. 421 КПК і вийшов за межі апеляційної скарги прокурора та замість призначеного судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого засуджену було звільнено з випробуванням, призначив покарання у виді штрафу за кожен злочин. Штраф хоч і є менш суворим видом покаранням, але засуджена не може бут звільнена від відбування такого покарання на підставі ст. 75 КК, і цей захід примусу слід відбувати реально. Отже, становище засудженої було погіршено.
Таким чином, ураховуючи позицію прокурора,викладену в його апеляційній скарзі, виключення згідно із Законом No 2617-VIII від 22.11.2018 із санкції ч.1 ст.185 КК покарання у виді позбавлення волі, а також неможливість призначення ОСОБА_1 за ч.1ст.185 КК покарання у виді обмеження волі згідно ч.3 ст.61 КК; у виді виправних робіт, оскільки вона не працює; громадських робіт, арешту і штрафу, оскільки їх реальне відбування погіршить її становище, а також те, що покарання у виді штрафу, призначене за ч. 1ст. 357 КК, було поглинено відповідно до ч.1 ст.70 КК і не підлягало реальному відбуванню, з урахуванням вимог ст.421 КПК в апеляційного суду були відсутні процесуальні можливості призначити ОСОБА_1 будь-яке з покарань, передбаченим ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК.
Детальніше з текстом постанови ВС від 13.01.2021 у справі No178/279/20 (провадженняNo51-5670км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194494