Колегія суддів Хортицького районного суду міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_5 подав до суду клопотання, в якому просив суд продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечили.
Обвинувачена ОСОБА_6 пояснила суду, що ризики на які посилається прокурор, втратили свою актуальність. Просила суд врахувати, що відомості щодо неї до ЄРДР не вносились, тому досудове розслідування проведено з порушенням норм КПК. Вона тривалий час перебуває під вартою, тому подальше утримання її під вартою не може ґрунтуватись на тих самих ризиках, які стали підставою для застосування запобіжного заходу. У слідчому ізоляторі їй пропонували подати заяву на обмін як військовополоненої, від чого вона відмовилась. Це свідчить про відсутність у неї наміру переховуватись від суду. Також зазначила, що в м. Бердянську у неї немає родичів, оскільки батьки виїхали звідти. Просила суд врахувати, що вона займалась волонтерською діяльністю, допомагала ЗСУ.
Також просила суд зменшити розмір застави, мотивуючи це тим, що застава є надмірною для неї. Вона тримається під вартою вже два роки, фактично позбавлена можливості скористатись альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави, оскільки не має таких грошових коштів. Вона потребує щоденного вживання ліків та медичного нагляду.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченої, просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зменшити заставу до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прокурор проти зменшення застави заперечив.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Судом встановлено, що 05.05.2023 року Вища рада правосуддя рішенням № 458/0/15-23 надала згоду на утримання під вартою судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_6 , відрядженої з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
08.05.2023 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя обрала обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався судом, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави судом не визначався.
У подальшому, ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 28.03.2024 року обвинуваченій був визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 084 000 гривень.
Після чого, ухвалою суду від 29.08.2024 року розмір застави як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід був зменшений до 2700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 8 175 600 гривень. Ухвалою суду від 02.10.2024 року розмір застави був зменшений до 2300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 964 400 гривень. 21.11.2024 року суд зменшив заставу до 1900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 753 200 гривень. 18.12.2024 року суд зменшив заставу до 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 542 000 гривень. 05.02.2025 року суд зменшив заставу до 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 936 400 гривень.
Розглядаючи питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, судом не було встановлено наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який.
Так, вирішуючи питання щодо обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, суд не встановлює наявність в її діях складу злочину та ступінь її вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише визначає, чи дозволяють досліджені судом докази встановити причетність обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Дослідивши обставини вчинення кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_6 , не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, суд переконався в тому, що докази доводять причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину в такій мірі, що дозволяє суду дійти висновку, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення не є вочевидь необґрунтованим.
Доводи обвинуваченої та її захисника про те, що заявлені прокурором ризики є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях, не заслуговують на увагу суду, оскільки існування ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченої під вартою, було встановлено ухвалою слідчого судді/суду, яка набрала законної сили, та продовжують існувати на цей час.
Ризик переховуватися від суду обґрунтовується можливістю притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість кримінального правопорушення пов`язана з очікуванням можливого суворого покарання.
Такий висновок узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Суд враховує, що місце постійного проживання та реєстрації обвинуваченої знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Бердянську, Запорізької області. На даний час, внаслідок військової агресії проти України, частина державного кордону України не контролюється, а тому ОСОБА_6 не позбавлена можливості перетнути кордон незаконно.
Суд вважає, що продовжують існувати ризики вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи встановлені під час розгляду справи відомості про зв`язки обвинуваченої ОСОБА_6 із представниками окупаційної влади, остання може вчиняти дії, які направлені на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Суд бере до уваги те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, стан здоров`я обвинуваченої не перешкоджає утримувати її під вартою.
Суд, з урахуванням обставин, викладених в обвинувальному акті, відповідно до положень ст.177-178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, характер та обставини злочину, в якому вона обвинувачується, і приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, з метою запобігання встановлених судом ризиків, для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, суд вирішив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання обвинуваченої про зменшення розміру застави не підлягає з наступних підстав.
Визначаючи розмір застави, суд ретельно дослідив обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченої ОСОБА_6 , інші дані про її особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу. Суд також надав оцінку доводам самої обвинуваченої, що знайшло своє відображення у постановлених ухвалах. При цьому в ході розгляду суд поступово зменшував заставу, з урахуванням стадії судового провадження, зменшення ризиків та інших обставин.
Звертаючись до суду черговим клопотанням про зменшення розміру застави, обвинувачена посилається на те, що розмір застави є непомірно великим для неї, що робить тримання під вартою безальтернативним запобіжним заходом.
Суд знаходить доводи обвинуваченої безпідставними, оскільки суд визначив заставу, як альтернативний запобіжний захід, розмір якого багаторазово переглядався судом і поступово зменшувався в залежності від стадії розгляду справи та поступовим зменшенням ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу.
Отже отримання під вартою не є безальтернативним, оскільки ОСОБА_6 має право внести заставу у встановленому судом розмірі.
Ухвала суду про продовження тримання під вартою неодноразово переглядалась в апеляційному порядку, в тому числі суд апеляційної інстанції надавав оцінку розміру застави та дійшов висновку про співмірність його розміру.
Щодо посилання ОСОБА_6 , на тривалість її утримання під вартою, то суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі “Летельє проти Франції” №12369/86 від 26.06.1991 року в якому Суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд виходить з того, що у даній справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , можливу реакцію суспільства у разі доведення факту вчинення злочину суддею, керуючись метою охорони загальносуспільних прав та інтересів, суд вважає, що розмір застави відповідає обставинам справи та особі обвинуваченої.
З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів обвинуваченої ОСОБА_6 , у зв`язку із цим у задоволенні її клопотання про зменшення розміру застави відмовляє.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу задовольнити.
У задоволенні клопотання обвинуваченої про зменшення розміру застави відмовити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» на 60 днів, до 26 липня 2025 року включно, із заставою, як альтернативним запобіжним заходом, у розмірі 1300 (однієї тисячі трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3936 400 (три мільйони дев`ятсот тридцять шість тисяч чотириста) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_6 з-під варти.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.