Суддя ВС у КЦС Павло Пархоменко зазначив, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо не закріплює прав дитини. Проте при дослідженні обґрунтованості втручання в права людини ЄСПЛ приділяє особливу увагу захисту прав дитини.
Про це повідомляє Судова влада.
Суд неодноразово звертав увагу на те, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їхні інтереси повинні бути понад усе (п. 96 рішення у справі «Х проти Латвії»).
Суддя приділив увагу співвідношенню Конвенції та інших міжнародних норм у сфері захисту прав дитини, розкрив зміст принципу «Забезпечення якнайкращих інтересів дитини». Він зазначив, що ЄСПЛ вказав на дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку: збереження її зв’язків із сім’єю та забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Також ЄСПЛ вказав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і що, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
ЄСПЛ звертає увагу на існування достатньої доказової бази. Він не є судом четвертої інстанції та не покликаний переглядати рішення національних судів, а тому зазвичай і не вирішує питання щодо оцінки доказів у справі. Проте у сфері захисту прав дитини можна побачити зауваження Суду до проведеної оцінки доказів національними судами або обґрунтованості таких доказів.
Говорячи про Конвенцію ООН про права дитини, Павло Пархоменко навів принципи, на яких вона побудована: право на недискримінацію; право на життя і розвиток; право на розвиток; принцип приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Розповів, які сфери охоплює діяльність Комітету з прав дитини ООН і про Зауваження загального порядку та їх значення (документи Комітету). Зокрема, зупинився на Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (п. 1 ст. 3), у яких сформульовані підходи, які необхідно застосовувати при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини.
Пархоменко акцентував на необхідності з’ясування думки дитини. Комітет підкреслив, зауважив він, що в ст. 12 Конвенції про права дитини не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди. Також суддя зробив огляд рішень Комітету ООН з прав дитини, навів приклад використання міркування Комітету Верховним Судом (постанова ВС від 9 жовтня 2024 року у справі № 522/11565/21).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.