КПК не передбачає обов’язку слідчого відображати у протоколі затримання інформацію щодо повідомлення уповноваженого органу, зупиняти затримання особи та її особистий обшук до прибуття захисника

Відмінність між часом фактичного затримання особи та часом затримання особи, зазначеним у протоколі цієї слідчої дії, не впливає на допустимість доказів і може бути підставою для уточнення судом строку покарання. Помилка в часі затримання особи, допущена у протоколі цієї слідчої дії, не впливає на доведеність винуватості особи у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК.

Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

У касаційній скарзі захисник, зокрема, вказує, що протокол затримання ОСОБА_7 складений з порушенням КПК, оскільки містить час затримання підзахисного, який відрізняється від фактичного. Також під час цієї слідчої дії, було порушено право на захист останнього, оскільки йому не було забезпечено захисника в момент затримання. Крім цього, протокол не містить інформації про негайне повідомлення уповноваженого органу про надання безоплатної правової
допомоги відповідно до вимог ч. 4 ст. 213 КПК.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС визнала безпідставними доводи захисника в касаційній скарзі про те, що протокол затримання ОСОБА_7 складений із порушенням КПК, оскільки під час цієї слідчої дії було порушено право на захист останнього.

Так, спростовуючи доводи захисту в цій частині, суди попередніх інстанцій
установили, що згідно з протоколом затримання ОСОБА_7 від 31.05.2017 останній був затриманий о 06:50. Разом з тим правильним є час затримання 04:58, що підтверджено відеозаписом із боді-камер працівників поліції. Колегія суддів ККС погоджується з висновками судів, що різниця в часі не впливає на допустимість доказів і є лише підставою для уточнення строку покарання, про що місцевий суд зазначив у вироку. Помилка в часі, допущена у протоколі цієї слідчої дії, не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Колегія суддів ККС вважає необґрунтованими твердження захисника про
порушення права на захист ОСОБА_7 під час затримання і про неповідомлення
уповноваженого органу на надання безоплатної правової допомоги усупереч
вимогам ч. 4 ст. 213 КПК, та бере до уваги, що процесуальний закон не передбачає обов’язку слідчого відображати у протоколі затримання інформації щодо повідомлення уповноваженого органу про затримання особи. Також, як установлено з матеріалів кримінального провадження, одразу після затримання та доставки ОСОБА_7 у відділ поліції і до його першого допиту йому було забезпечено право на захист шляхом призначення захисника ОСОБА_6 із центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що підтверджується
дорученням цього центру. Крім того, КПК не вимагає зупинення такої дії, як
затримання особи та особистого обшуку до прибуття захисника.

Зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину,
убачається, що його складено у присутності понятих, затриманому ОСОБА_7 згідно з ч. 4 ст. 208 КПК повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснено його права зокрема передбачені ст. 42 цього Кодексу. У присутності понятих ОСОБА_7 відмовився підписати протокол.

Детальніше з текстом постанови ВС від 19.12.2022 у справі No 331/4277/17 (провадження No 51-3945км19) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108225864.