05 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до головного лікаря Комунального закладу охорони здоров’я «Обласний будинок дитини No 3» ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального закладу охорони здоров’я «Обласний будинок дитини No 3» про усунення перешкод у вихованні дитини, визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії.
Суд встановив, що позивач є матір’ю ОСОБА_6 та бабою ОСОБА_7. У зв’язку з матеріальними та соціально-побутовими проблемами мати дитини ОСОБА_6
звернулася до міського голови із заявою про тимчасове влаштування малолітнього сина до дитячого будинку, про що було прийнято відповідне рішення.
Позивач зверталася із заявою до головного лікаря ОСОБА_5, в які й вимагала
надати їй можливість спілкуватися з онуком у приміщенні будинку дитини, а також просила надати йому медичну допомогу, а саме огляд лікарями за її участю. Однак отримала відмову, оскільки її дочка і мати дитини ОСОБА_6 заборонила надавати будь-яку інформацію про дитину та спілкуватись із нею.
Вважаючи таку відмову незаконною, позивач як баба малолітнього просила суд
усунути перешкоди з боку відповідачів у здійсненні нею свого права щодо виховання внука.
Рішенням районного суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду,
позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що частина друга статті 285 ЦК України передбачає, що право на інформацію про стан здоров’я дитини або
підопічного мають батьки (усиновлювачі), опікун та піклувальник, тому головний
лікар ОСОБА_5, відмовляючи позивачеві у наданні інформації про стан здоров’я її внука та здійснювані стосовно нього медичні заходи, діяла в межах повноважень, наданих матір’ю дитини, яка не позбавлена батьківських прав та обрала таку форму і методи виховання свого сина.
Верховний Суд погодився з такими висновками судів з огляду на таке.
Стаття 257 СК України встановлює право баби, діда, прабаби та прадіда на спілкування зі своїми внуками, правнуками та можливість брати участь у їх вихованні.
Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою та прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба та прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне
право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно з частиною третьою статті 249 СК України опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
Задовольняючи частково позов, суди дійшли правильних висновків про
встановлення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з внуком шляхом систематичних побачень з ним з урахуванням режиму роботи КЗОЗ «Обласний будинок дитини No 3».
Також є правильними висновки судів про те, що, відмовляючи позивачеві у наданні інформації про стан здоров’я внука за відсутності згоди матері дитини на надання такої інформації, головний лікар КЗОЗ «Обласний будинок дитини No 3» ОСОБА_5 діяла в межах повноважень, наданих матір’ю дитини, яка не позбавлена батьківських прав та обрала таку форму і методи виховання свого сина.
Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року рішення Фрунзенського
районного суду м. Харкова від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду
Харківської області від 7 вересня 2017 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі No 645/5493/16-ц (провадження No 61-24952 св 18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/76825941