Статтею 438 КК України передбачена відповідальність за порушення законів та звичаїв війни. В правозастосовній практиці існують невирішені питання про форми виявлення об’єктивної сторони цього злочину, ознаки його суб’єктивної сторони, відмежування від інших складів злочинів.
Про це повідомляє прес-служба Судової влади з посиланням на доповідь судді ВС Германа Анісімова.
Норма ст. 438 КК України підлягає застосуванню з моменту здійснення збройної агресії у 2014 році, тому нема підстав застосовувати її тільки до тих діянь, які вчинені після оголошення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Доповідач нагадав, що Україна не є стороною, яка підписала та ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, тому не можна стверджувати, що неофіційна кодифікація злочинів, які включені до Римського статуту МКС, може бути автоматично і беззастережно застосована під час вирішення питання про кваліфікацію дій осіб за ст. 438 КК України.
Юрисдикція Міжнародного кримінального суду поширюється на територію України відповідно до Заяви Верховної Ради України до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції МКС щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та Заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій “ДНР” та “ЛНР”, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян».
«Тобто на сьогодні юрисдикція Міжнародного кримінального суду має обмежений характер і застосовується лише за цими заявами», – зауважив доповідач.
МКС виходить з того, що події, пов’язані з АР Крим та Севастополем, найпізніше з 26 лютого 2014 року, є міжнародним збройним конфліктом між Україною та Росією. «І ми теж маємо виходити з цього під час вирішення питань щодо підстав притягнення осіб за ст. 438 КК України за наявності відповідних ознак складу злочину», – наголосив суддя ККС ВС.
За його словами, дещо диференційований підхід застосовує МКС щодо подій, які відбуваються на сході України з 30 квітня 2014 року. Окремі з них (якщо мова йде про так звані ДНР та ЛНР) МКС автоматично не визнає міжнародним збройним конфліктом. Проте за умови доведення здійснення загального контролю РФ над неурядовими озброєними формуваннями (“ДНР” та “ЛНР”) і, відповідно, діяннями, які вчиняють представники цих формувань, можна вести мову про наявність міжнародного збройного конфлікту, а отже й підстав для застосування ст. 438 КК України щодо злочинів, вчинених до 24 лютого 2022 року представниками зазначених формувань.
Герман Анісімов звернув увагу на те, що МКС є компліментарним судом. Компліментарність визначається додатковістю (субсидіарністю) його повноважень. Зокрема, МКС здійснює свої повноваження тільки в тих випадках, коли держава не має можливості притягнути винних осіб до відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. «Тож ми можемо покладати сподівання на МКС лише в тих випадках, коли є підстави для його діяльності, зокрема, з огляду на заяви, зроблені Україною, та компліментарність його функції щодо таких проваджень», – зауважив спікер.