Знищення обвинуваченими трупа шляхом підпалу свідчить про їхнє байдуже ставлення до права людини на поховання її тіла, усвідомлення ними того, що своїми діями вони зневажають пам’ять про померлу особу, виявляють зневагу до суспільних та релігійних принципів і традицій у ритуальній сфері.
Обставини справи: згідно з вироком ОСОБА_2 у ранковий час в ліжку спальної кімнати, розташованій в приміщенні дитячого будинку сімейного типу, виявила померлою свою малолітню вихованку ОСОБА_4, про що по телефону повідомила свого чоловіка ОСОБА_3, який перебував на роботі. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, усвідомлюючи необхідність повідомити про смерть малолітньої ОСОБА_4, а також розуміючи, що повідомлення зазначеного факту може бути розцінене органами опіки і піклування як неналежне виконання батьками-вихователями обов’язків щодо виховання, розвитку та утримання дітей, вирішили приховати факт її смерті. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності інших дітей та очевидців помістили тіло малолітньої померлої ОСОБА_4 у два побутові поліетиленові пакети та перенесли в салон автомобіля, на якому приїхали до лісосмуги. Зупинивши автомобіль на узбіччі дороги, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помістили тіло померлої малолітньої ОСОБА_4 в заздалегідь заготовлений металевий короб, та за допомогою бензину й зібраних дров спалювали труп на території лісосмуги з 18:30 по 21:00. Після обгорання тіла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помістили прах та дрібні останки до поліпропіленового мішка, а інші останки до побутового поліетиленового пакету, та того ж дня приблизно поблизу двох водойм ОСОБА_3 висипав прах та останки трупу на березі в одну з водойм, а металевий короб в іншу, після чого повернулися до свого місця проживання.
У подальшому ОСОБА_3 підшукав фрагмент шлакоблоку, який за допомогою проволоки примотав до поліетиленового пакету з останками малолітньої померлої, приїхав на безлюдний берег водойми, та затопив зазначені останки на дні даної водойми.
Окрім того, ОСОБА_2 повідомила завідомо неправдиву інформацію слідчому про зникнення ОСОБА_4, що стало підставою внесення слідчим відомості до ЄРДР про вчинення злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали завідомо неправдиві показання слідчому про обставини
вчинення цього кримінального правопорушення.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватою та засудив ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК, а ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 384 КК.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду у частині обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК, а кримінальне провадження в цій частині закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального
правопорушення. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протокол допиту як потерпілої
ОСОБА_2, пояснення ОСОБА_2, протокол допиту як свідка ОСОБА_3, пояснення
ОСОБА_3 та оптичний диск із відеозаписом пояснень. Постановлено вважати
ОСОБА_2 засудженою за ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 383 КК, а ОСОБА_3 – засудженим за ч. 3 ст. 297 КК. Змінено вирок і в частині вирішення цивільного позову. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає необґрунтованими
доводи у касаційних скаргах захисників, що у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутній
склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 297 КК, оскільки спалення тіла, приховування від органів держави, нехтування моральними засадами суспільства в частині поваги до померлих не утворює складу цього кримінального правопорушення.
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 297 КК, характеризується діями, які полягають у нарузі над трупом, а саме блюзнірстві,
вчиненні аморальних, опоганюваних дій з тілом людини після її смерті. З суб’єктивної сторони кримінальне правопорушення характеризується прямим
умислом. При цьому мотиви таких дій можуть бути різними (помста, корисливий
мотив тощо) та не впливають на кваліфікацію, за виключенням наруги із хуліганських спонукань. Труп – це тіло померлого чи його окремі частини,
незалежно від проміжку часу, який минув з дня його смерті. Як визначено ст. 2
Закону України «Про поховання та похоронну справу», наруга над тілом (останками, прахом) померлого – вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого, самовільне знімання одягу з тіла (останків, праху) померлого, переміщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого, здійснення акту некрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими, не передбаченими чинним законодавством цілями, або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати негативне ставлення до померлого, завдати образи рідним та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних принципів та традицій в цій сфері.
Тобто наруга – це вияв неповаги до пам’яті покійного, глум над трупом, який може проявлятися, окрім іншого, у розчленуванні чи знищенні тіла (останків, праху) померлого.
Ураховуючи фактичні обставини, викладені у вироку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не могли не усвідомлювати, що своїми діями зневажають пам’ять про померлу
ОСОБА_4, виявляють зневагу до суспільних та релігійних принципів і традицій у ритуальній сфері, оскільки, знищуючи труп, демонструють байдужість до права
людини на поховання її тіла.
Детальніше з текстом постанови ВС від 01.12.2022 у справі No 216/4652/17 (провадження No 51-1930км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107706697.