01 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред’явлення позову до суду.
Подаючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що він має намір звернутися до суду з позовом про звільнення від арешту належного йому на праві власності транспортного засобу – автомобіля марки «Porsche Cayenne»,який безпідставно та незаконно у нього вилучений та тимчасово затриманий.
Суд встановив, що працівник поліції відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» здійснив огляд та тимчасово затримав спірний автомобіль шляхом доставлення його для зберігання на штрафмайданчик у зв’язку з оголошенням його в розшук.
Суд першої інстанції частково задовольнив заяву про забезпечення позову до пред’явлення позову до суду.
Апеляційний суд скасував ухвалу районного суду в частині задоволення заяви щодо заборони до вирішення позову по суті приватному виконавцю,будь-яким іншим особам вчиняти з автомобілем, який зберігається на штрафмайданчику будь-які дії та заборони керівнику батальйону поліції, а також працівникам підприємства, які охороняють транспортний засіб на майданчику, вчиняти будь-які дії щодо автомобіля, включаючи його видачу приватному виконавцю та директору юридичної особи, зазначивши, що такі вимоги значно виходять за межі позову, який ОСОБА_1 має намір пред’явити.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд погодився з висновком суду в частині заборони до вирішення позову по суті директору юридичної особи ТОВ «Неос Лізінг» вчиняти будь-які дії з належним на праві власності ОСОБА_1 тимчасово затриманим транспортним засобом, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Верховний Суд погодився з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Згідно із пунктом 5 частин першої та третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об’єктивний характер.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
На стадії виконавчого провадження виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду, прирівнюється до напису нотаріуса.
Постановами про арешт майна боржника та про його розшук приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса накладено арешт на транспортний засіб заявника та оголошено його в розшук.
Працівник поліції здійснив огляд та тимчасово затримав автомобіль заявника шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик на підставі статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погодилась з висновком апеляційного суду про те, що заборона приватному виконавцеві, керівникові батальйону поліції та працівникам підприємства,які здійснюють охорону вилученого автомобіля на штрафмайданчику, вчиняти будь-які дії щодо спірного автомобіля призведе до зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, що є недопустимим.
Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року постанову Апеляційного суду Полтавської області від 08 травня 2018 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі No 524/188/18 (провадження No 61-38051св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/92065787