Минулого тижня Європейська комісія за демократію через право («Венеційська комісія») затвердила висновок щодо законопроекту №3711, який стосується реформування судової системи. Представники української судової гілки влади, наприклад Вища рада правосуддя, оцінили цей висновок, як схвальний. Але ознайомившись з повним текстом документу, AdvokatPost дійшов до висновку, що насправді все не так райдужно.
«Венеційська комісія» вже далеко не вперше оцінює українські документи, що стосуються реформування судової системи. Тому в комісії добре обізнані у поточній ситуації в цій царині. Власне, на цьому наголошують і в самому висновку, зазначаючи, що постійне оновлення законодавства не завжди іде на користь довірі до судової системи.
«Тоді як проведення судових реформ в Україні було визнано необхідним для підвищення довіри громадськості до судової системи, стійка інституційна нестабільність, де реформи слідують за змінами політичної влади, також може бути шкідливою для довіри громадськості до судової влади як незалежної та неупередженої установи», – наголошують у комісії.
Більше того, через велику кількість незв’язних і незавершених спроб проведення реформи, судова система в Україні наразі знаходиться у перехідному стані, зазначають експерти «Венеційської комісії». Власне і законопроект №3711, який був предметом аналізу, лише частково усуває нагальні проблеми і неузгодженості, які виникли під час минулих спроб провести реформу.
У «Венеційській комісії» нагадують, що ще у 2019 році, під час останньої спроби провести судову реформу, готували висновок до закону 193-IX і попереджали про неприпустимість повної зупинки роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів і оцінювання суддів першої та другої інстанцій.
Але тоді до попереджень комісії не дослухалося, в результаті після ухвалення закону і часткового скасування його положень Конституційним судом, робота ВККС була зупинена, новий склад – не сформовано, нових суддів перестали призначати і був обмежений доступ громадян до правосуддя. Наразі в Україні необхідно призначити біля 2000 суддів, тому питання поновлення роботи ВККС є надзвичайно важливим.
І саме в цьому контексті «Венеційська комісія» зазначає, що може підтримати положення законопроекту №3711, які стосується нагальних заходів стосовно поновлення роботи ВККС, а також інтеграції суддів із Верховного Суду України до Верховного Суду.
Разом з тим, низка інших положень законопроекту викликає в неї суттєві застереження. Зокрема комісія наголошує, що цей законопроект фактично передбачає підпорядкування ВККС Вищій раді правосуддя. «Однак взаємозв’язок між цими органами слід розглядати лише в рамках більш широкої реформи. До цього часу ВРП не повинна отримати ширші повноваження щодо ВККС», – йдеться у висновку.
Також в комісії стурбовані тим, що законопроект передбачає розширення кола суб’єктів, які можуть номінувати іноземних експертів до складу конкурсної комісії, що буде проводити відбір членів ВККС. На їхню думку, треба обмежити це коло лише тими суб’єктами, які приймали участь у формуванні конкурсної комісії з відбору суддів ВАКС.
Загальний же висновок «Венеційської комісії» в тому, що законопроект №3711 не спрямований на цілісну реформу судової системи в Україні, а вирішує лише термінові питання. Тому він його положення мають обмежуватися лише тими пунктами, які спрямовані на вирішення конкретних проблем, а питання взаємовідносин між різними органами судової влади мають бути врегульовані лише під час проведення широкої реформи.