Кандидат із критичними ризиками доброчесності вкотре намагається потрапити до найвищого конституційного органу країни. Це випробування для якості судової реформи чи остаточна капітуляція перед старою системою?
Уявіть собі ситуацію: людина, чий рідний брат обвинувачується у наркоторгівлі, хто особисто відповідальна за провал судової реформи, що знизила довіру до судів до рівня часів Януковича, хто не пройшла кілька професійних конкурсів, знову претендує стати суддею Конституційного Суду України. Звучить як сюжет абсурдистської п’єси? Ні, це реальність українського конкурсу до КСУ 2025 року.
Родинні зв’язки, які неможливо ігнорувати
Костянтин Красовський, колишній високопосадовець Адміністрації Президента, знову бере участь у конкурсі на посаду судді Конституційного Суду за квотою Парламенту. І знову громадськість вимушена нагадувати про факти, які роблять його кандидатуру неприйнятною для посади, яка вимагає “високих моральних якостей”.
Ключовим є питання: як людина, чий рідний брат Дмитро Красовський перебуває під кримінальним переслідуванням за незаконний обіг наркотиків (справа №569/4281/24 за частинами 2, 3 статті 309 КК України), може претендувати на найвищу конституційну посаду? Це не абстрактні моральні роздуми — це конкретна справа, яка розглядається судом.
Але це лише вершина айсберга. Дмитро Красовський раніше перебував у розшуку як особа, що переховується від органів досудового розслідування. Він внесений до реєстру боржників за несплату аліментів — тобто систематично ухиляється від утримання власних дітей. У нього є адміністративні стягнення за порушення правил дорожнього руху.
Конституція України та Закон “Про Конституційний Суд України” недвозначно вимагають від кандидатів “високих моральних якостей”. Чи може відповідати цьому критерію людина з такими родинними зв’язками?
Провал, який перетворився на кар’єру
Костянтин Красовський не просто чиновник із сумнівними родинними зв’язками. Він — архітектор однієї з найбільших невдач української державності останнього десятиліття.
У 2014-2019 роках Красовський обіймав посаду Керівника Головного департаменту правової політики Адміністрації Президента та був Секретарем Ради з питань судової реформи. Саме під його керівництвом відбувалася та сама “судова реформа”, яка мала очистити українське правосуддя від корупції та відновити довіру громадян.
Результати? Вони промовисті:
- Менше 1% громадян вважали реформу успішною станом на 2019 рік
- Довіра до судової системи впала до 10% — точно такого ж рівня, як за часів Януковича
- Кваліфікаційне оцінювання, яке мало стати фільтром доброчесності, провалилося: звільнено лише 0,6% суддів
- До Верховного Суду увійшли кандидати з сумнівною репутацією
- 27 судів просто перейменували без реального оновлення
Як це коментує експертка Катерина Бутко: “Красовський був долучений до створення тієї ВККС, яка провалилась. Призначення таких людей виглядатиме дивним”.
Але найбільш промовистим є інший факт: у 2017 році суддя Верховного Суду Міщенко відвідував Красовського в Адміністрації Президента. Голова Верховного Суду Лілія Данішевська тоді жорстко відреагувала: “судді не повинні мати справ на Банковій”. Це не просто порушення етики — це символ тієї самої системи, яку реформа мала зруйнувати.
Послужний список невдач
Історія взаємин Красовського з судовою системою — це низка невдалих спроб отримати високі посади:
Конкурс до ВККСУ (2023): Красовський не пройшов відбір до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Вища рада правосуддя відмовила йому у призначенні (рішення №581 від 01.06.2023) — він отримав лише 4 голоси з 15 необхідних.
Попередній конкурс до КСУ: Навіть після того, як Дорадча група експертів формально допустила його до наступного етапу, конкурс було заблоковано через недостатню кількість гідних кандидатів. Але головне — сам факт проходження не усуває застережень щодо доброчесності.
Реакція громадськості: ГО “Автомайдан” висловлювала сумніви щодо його доброчесності, НАЗК виявило розбіжності у його декларації за 2021 рік, фундація DEJURE вказала на його відповідальність за провал реформи.
Фінансові питання без відповідей
Окрім морального виміру, є питання фінансової благонадійності. Проти Красовського відкривалися виконавчі провадження (№62135291, №62135405 від 21.05.2020), де стягувачем виступав Оболонський районний суд Києва.
Він був засновником комерційних структур — ТОВ “МІРЕЙ” (2004) та ТОВ “ІЛЮЗІОН” (2011) — під час обіймання високих державних посад. Чи не виникав тут конфлікт інтересів?
Дружина Красовського з листопада 2022 року орендує квартиру у Польщі. Саме по собі це не є порушенням, але в контексті повномасштабної війни викликає запитання про пріоритети та плани родини.
Система захищає своїх?
Найтривожніше у цій історії не сам Красовський — а той факт, що система дозволяє таким кандидатурам знову і знову проходити крізь сито відбору. Це свідчить про глибшу проблему: в Україні досі не працюють механізми фільтрації недоброчесних кандидатів на найвищі посади.
Конституційний Суд України — це не просто ще один державний орган. Це інститут, який визначає конституційність законів, захищає права громадян, стоїть на варті основ державності. Судді КСУ ухвалюють рішення, які впливають на життя мільйонів українців.
Як може людина з таким послужним списком претендувати на цю посаду? Відповідь проста: тому що система дозволяє. І поки суспільство не вимагатиме реальної відповідальності та прозорості, такі кандидатури будуть з’являтися знову і знову.
Що далі?
Громадська організація “Колегія з права та протидії корупції” звернулася до Верховної Ради з вимогою виключити Красовського зі списку кандидатів. Організація вимагає:
- Негайного припинення розгляду його кандидатури через невідповідність критерію “високих моральних якостей”
- Проведення додаткової перевірки за участю НАЗК, ДБР, СБУ та міжнародних експертів
- Оприлюднення детальних мотивів рішень щодо кожного кандидата
- Забезпечення реальної прозорості через публічні слухання
- Запровадження додаткових критеріїв доброчесності для кандидатів до КСУ
Але головне запитання не в тому, чи буде призначено Красовського. Головне запитання — чи здатна Україна, яка претендує на членство в Європейському Союзі, нарешті встановити реальні, а не декоративні стандарти доброчесності для суддів найвищого конституційного органу?
Поки що відповідь залишається відкритою. І це найтривожніший факт з усієї цієї історії.
Довідково: Костянтин Красовський — кандидат юридичних наук, адвокат, колишній керівник Головного департаменту правової політики Адміністрації Президента України (2014-2019), секретар Ради з питань судової реформи. Брав участь у кількох конкурсах на високі судові посади, жодного разу не отримав призначення.
Матеріал підготовлено на основі офіційних документів, даних Єдиного державного реєстру судових рішень, реєстру декларацій та звернень громадських організацій.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.