02 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі –
АТ «Ідея Банк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; вилучення в ОСОБА_2 транспортного засобу, який є предметом застави, та передання його в управління АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації в рахунок погашення кредитних зобов’язань за кредитним договором; звернення стягнення на предмет застави.
Суд установив, що у 2011 році між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є АТ «Ідея Банк», і ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1
надано кредит на придбання транспортного засобу. На забезпечення зобов’язань за цим договором між ПАТ «Плюс Банк» та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу, за умовами якого в заставу банку передано автомобіль. ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором не виконав належним чином, унаслідок чого утворилась заборгованість. У 2011 році в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване обтяження на автомобіль, який є предметом застави, з терміном дії до 20 липня 2021 року. У 2016 року спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_2. ПАТ «Ідея Банк» письмової згоди на відчуження рухомого майна (автомобіля) не давало
Місцевий суд, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, позов задовольнив.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Установивши наявність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості у зв’язку з тим, що позичальник не виконав обов’язків з повернення кредитних коштів, суди дійшли
висновків, що у позивача виникло право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що становлять предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Ці норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою
забезпечення виконання зобов’язань, оприлюднення та реалізації інших прав
юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 вищезазначеного Закону, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового
власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію
обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Таким чином, відповідно до законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень
рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. В іншому випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Суди правильно виходили з того, що за встановлених у цій справі обставин застава зберігає свою силу для нового власника, оскільки всупереч умовам договору застави ОСОБА_1 без погодження із заставодержателем зняв автомобіль з обліку для реалізації. При цьому предмет застави неодноразово відчужувався. Зокрема, у 2016 року спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу перереєстрований на ОСОБА_2, який не заперечував факту існування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису щодо спірного автомобіля та не оскаржував правомірність здійснення такого запису. Водночас зазначав, що наявність обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не є достеменним підтвердженням існування договору застави.
Необізнаність ОСОБА_2 про неможливість відчуження спірного автомобіля з огляду на його перебування в заставі не є підставою для заперечення можливості кредитора (заставодержателя) реалізувати право на погашення кредитної заборгованості за рахунок заставного майна.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі No 587/2383/19 (провадження No 61-12380св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101634459