Факт вибуття майна поза волею власника має бути встановлено стосовно саме первинного власника, а не осіб, які набули право власності на майно після його первинного відчуження та які надалі знову відчужили його

Витребування майна в добросовісного набувача неможливе, адже це призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

22 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради у справі за позовом Дніпровської
міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департамент
адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батова Л. Г., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Златова Н. А., про витребування майна, скасування державної реєстрації права власності.

Суд установив, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 2006 року житловий будинок АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від
15 травня 2018 року у справі No 202/3426/17 позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю
на квартиру АДРЕСА_2 задоволено.

23 липня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л. Г. здійснила державну реєстрацію вказаної квартири за набувачами.

31 липня 2018 року ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу у ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2.

31 липня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Н. А. на підставі договору купівлі-продажу провела державну
реєстрацію спірної квартири за відповідачем ОСОБА_1.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задоволено, заочне рішення
Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року
скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

У грудні 2019 року Дніпровська міська рада подала до суду позов, у якому просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_2; скасувати державні реєстрації права власності від 23 липня 2018 року і 31 липня 2018 року відповідно.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. ОСОБА_1 на законних підставах згідно з договором купівлі-продажу від 31 липня 2018 року
придбала квартиру у ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3. Майно вибуло з власності
ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх волею за відплатним договором. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не могла і не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на спірну квартиру може бути припинено у зв’язку з тим, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року про визнання за ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 права власності на квартиру виявиться незаконним та буде скасоване апеляційним судом.

Переглядаючи справу, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновок про вибуття спірного нерухомого майна за волею його власників ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з огляду на таке.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв’язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п’ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідно до статті 388 ЦК майно, відчужене особою, яка не мала на це права, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні
самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі No 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі No 461/12525/15-ц).

Добросовісний набувач не може відповідати у зв’язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої
добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК
України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі No 925/1351/19).

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради щодо витребування квартири з чужого незаконного володіння, оскільки витребування спірної квартири у ОСОБА_1, яка є добросовісним набувачем та набула право власності на спірний об’єкт нерухомого майна на підставі відплатного договору, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. У такому випадку на відповідача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Разом з цим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за їх волею є помилковим, оскільки факт вибуття майна поза волею власника повинен встановлюватись стосовно саме первинного власника майна, а не осіб, які набули право власності на спірне майно після його первинного відчуження та які надалі знову відчужили його.

У спірних правовідносинах первинним власником квартири була Дніпровська міська рада, а майно вибуло з власності міської ради поза її волею. Водночас
витребування спірної квартири у добросовісного набувача ОСОБА_1 неможливе,
адже це призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав
людини та основоположних свобод, що є підставою для відмови у задоволенні
позову.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі No 202/8669/19 (провадження No 61-20544св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109302936.