09 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Суди встановили, що у липні 2022 року помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому за життя майно. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його дочка ОСОБА_1, син ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_3. В установлений законом строк спадщину прийняла його дружина, подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса. У червні 2023 року ОСОБА_1 з листа приватного нотаріуса дізналася, що у липні 2022 року помер її батько ОСОБА_5.
Позивач зазначала, що про смерть батька їй відомо не було, оскільки з початком війни вона вимушена була переїхати до Великої Британії, де перебуває до теперішнього часу, а відповідачі не повідомили їй про смерть батька, тому просила суд визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про
прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса з відповідною заявою.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, керувався тим, що через недобросовісну поведінку інших спадкоємців та нотаріуса, які вчасно не повідомили позивача про смерть спадкодавця, віддаленість місця проживання, необізнаність про смерть спадкодавця наявні підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її батька.
Переглядаючи справу, Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У частині третій статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність
спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність,
невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність
коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття
спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.
Встановивши, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_5, однак заяву про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подала, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою підставам пропуску зазначеного строку, суд першої інстанції дійшов
обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення їй додаткового
строку для прийняття спадщини після смерті батька.
Верховний Суд вказав, що апеляційний суд помилково вважав, що вказані позивачем обставини, а саме незнання про смерть спадкодавця та перебування за межами країни, були перешкодою для звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, а вказані нею причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, внаслідок чого скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд постанову суду апеляційної інстанції скасував та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі №619/2906/23 (провадження № 61-6738св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122253046.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.