НС(Р)Д повинні проводитися тільки у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його скоїла, неможливо здобути в інший спосіб. Проте вважаю помилковою та такою, що не ґрунтується на положеннях закону, існуючу серед науковців і практиків думку про нібито можливість здійснення НС(Р)Д лише після проведення низки гласних слідчих (розшукових) дій.
Про це повідомив Максим Панченко, адвокат в інтерв’ю Закон і Бізнес.
Чинний кримінальний процесуальний закон не містить жодних застережень чи вимог щодо цього. Натомість сторона обвинувачення зобов’язана в клопотанні, заявленому слідчому судді, а також під час судового розгляду, обґрунтувати неможливість, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, здобути відомості про злочин та особу, яка його скоїла, в інший спосіб, аніж шляхом першочергового проведення НС(Р)Д.
Зокрема, це може бути пов’язано з необхідністю перевірки інформації, одержаної внаслідок конфіденційного співробітництва, розслідуванням злочину, скоєного в умовах неочевидності, гарантування безпеки свідків, потерпілих або інших учасників кримінального провадження, з можливістю отримання відомостей, що використовуватимуться для доказування в кримінальному провадженні виключно внаслідок проведення НС(Р)Д, неефективністю в конкретних умовах проведення «відкритих» слідчих (розшукових) дій тощо.
Єдиним критерієм для прийняття в конкретних умовах рішення про першочергове проведення саме негласної дії може бути тільки її переважна результативність у здобутті доказів, які мають значення для з’ясування обставин злочину та встановлення осіб, які його скоїли. Ідеться про більш ефективне виконання завдань кримінального провадження порівняно з іншими процесуальними діями.
У чч.2 та 3 ст.13 закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з не менше ніж одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто в законі передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімальної зарплати.