Законодавець чітко визначив право на оскарження рішення КДКА або до суду, або до ВКДКА, Особа не позбавлена права на оскарження спірного рішення КДКА після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА.
Другий апеляційний адміністративний суд розглянув скаргу адвоката на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду про залишення без розгляду позову проти КДКА та ВКДКА. Постанова від 28.10.2024 у справі № 440/1519/24 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Про це повідомляє Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури.
Суд першої інстанції визнав неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення.
Адвокат уважав, що оскарження рішення КДКА до ВКДКА є досудовим порядком вирішення спору. А відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС, що якщо особа скористалась порядком досудового вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
У 2ААС виходили з того, що відповідно до ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.
За приписами ч. 1 ст. 42 Закону адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії. А відповідно до ч. 7 ст. 52 рішення ВКДКА може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Позивач звернувся до суду з позовом у з пропуском тридцятиденного строку звернення до адміністративного суду, встановленого Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У звʼязку із цим суд відзначив, що згідно з ч. 1 ст. 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обовʼязків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
- 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
- 2) це обставина, яка виникла обʼєктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
- 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
- 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є обʼєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, повʼязані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Також 2ААС послався на постанову Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №640/3026/19, де міститься висновок про те, що Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено спеціальну процедуру оскарження рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів, надаючи альтернативу оскарження чи до суду, чи до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. При цьому ВС наголосив, що звернення позивача зі скаргою до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не є досудовим порядком вирішення спору, оскільки законодавець чітко визначив право на оскарження такого рішення або до суду, або до ВКДКА. У цій справі позивач не був позбавлений права на оскарження спірного рішення КДКА після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА.
Таким чином, констатував апеляційний суд, строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури становить саме тридцять днів і обчислюється з дня його прийняття.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, 2 ААС констатував, що позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не було наведено обставин, які були б обʼєктивно непереборними, які б не залежали від його волевиявлення, та які б були повʼязані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду протягом встановленого законом строку звернення до суду, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Відтак, колегія суддів погодилася із висновками суду першої інстанції, що наведені позивачем у заяві обставини носять субʼєктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.