26 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі No 758/859/16-а (No К/9901/10583/18) за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідач виплатив позивачу (який має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії)компенсацію за проїзд(без пересадок) залізничним та автомобільним транспортом за 2015 рік у меншому розмірі (474,63 грн.) ніж було витрачено позивачем з пересадками (733,87 грн.).
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку,що компенсація позивачу за проїзд у розмірі 474,63 грн. (без пересадок) здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 No 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі – Порядок No 936).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач має право на компенсацію коштів за проїзд до санаторію у повному обсязі, за виключенням витрат на придбання постільної білизни, на підставі статті 20 Закону No 796-XII.
Верховний Суд залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 19 частини першої статті20 Закону No 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.
Пунктом 13 Порядку No 936, передбачено відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку (без врахування пересадок) здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред`явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад.
Суд першої інстанції та відповідач у касаційній скарзі покликалися на те, що пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджетна 2015 рік» передбачено, що «норми і положення статей 20,21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» … застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного страхування.
Верховний Суд звернув увагу на те, що на виконання цього Закону Кабінетом Міністрів України не було затверджено розміру відшкодування витратна проїзд, які передбачено у пункті 19 статті 20 Закону No 796-XII. Водночас, текст цієї норми дає підстави для висновку про 100% компенсацію витрат на проїзд, незалежно від кількості пересадок.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи статті 20 Закону No 796-XII як норми прямої дії, що передбачає право особи на безоплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі No758/859/16-аможна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/89434096