Особливості судового провадження у справах про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця: адвокат Гретченко

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця: актуальне законодавство та судова практика», який провела для колег Лариса Гретченко, адвокат, медіатор, Голова Комітету з сімейного права НААУ, керівник Центру «Адвокат дитини».

Право особи бути зареєстрованою, на посвідчення статусу особи (народження, смерть) та на громадянство закріплене в наступних документах:

  • Загальна декларація прав людини 1948 року (статті 1, 15,16);
  • Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (статті 23, 24);
  • Конвенція про права дитини 1989 року (стаття 7);
  • Декларація прав дитини 1959 року (принцип 3);
  • Резолюція Ради ООН з прав людини «Реєстрація народження та право кожної особи на визнання перед законом» 2012 року.

У міжнародній практиці принцип визнання деяких документів, виданих окупаційною владою, називається «намібійськими винятками» та був уперше визначений Міжнародним судом ООН у консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року.

Суд зазначив, що видані окупаційною владою документи можуть визнаватись у тому випадку, якщо їхнє невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження основоположних прав людини. Частіше за все, цей принцип використовується для визнання актів реєстрації народжень, смертей і шлюбів.

За аналогією «намібійські винятки» широко використовуються в практиці Європейського суду з прав людини. Показовими для України в розглядуваному контексті є справи:

  • «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, заява№ 25781/94);
  • «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» (Case of Ilasсu and Others v. Moldova and Russia, заява № 48787/99);
  • «Мозер проти Республіки Молдова та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, заява №11138/10).

Міжнародний підхід до питань встановлення фактів народження і смерті в умовах збройного конфлікту нині імплементується в українське законодавче поле та правозастосовну практику.

Спрощення порядку встановлення фактів народження відбулося шляхом законодавчих змін, внесених у 2022 році, а саме шляхом прийняття:

  • Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» від 21.04.2022 року № 2217-IX (набрав чинності 07.05.2022 року) та
  • Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» від 01.07.2022 року № 2345-IX (набрав чинності 07.08.2022 року).

Лариса Гретченко детально розглянула процедури, передбачені ЦПК України, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦСу може бути проведено державну реєстрацію смерті особи та видано свідоцтво про смерть:

1. Встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України);

2. Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п.9 ч.1 ст. 315 ЦПК України);

3. Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України);

4. Оголошення фізичної особи померлою (ст. 46 ЦК, статті 305-309 ЦПК України).

Як зазначає лектор, на сьогодні судову практику щодо розгляду заяв про оголошення особи померлою чи встановлення факту смерті військовослужбовця не можна вважати усталеною, як з підходу застосування судами норм законодавства, так і залежно від індивідуальних обставин конкретного випадку та представлених суду доказів.

Особливу увагу сфокусовано на справі № 686/11198/22 за заявою про оголошення військовослужбовця загиблим під час виконання військового обов`язку по захисту держави України в Російсько-Українській війні. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.12.2022 р. заяву задоволено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28.06.2023 р. рішення суду 1-ї інстанції залишено без змін.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, яке не приймало участі в справі в суді першої інстанції, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що до закінчення шестимісячного строку з часу завершення воєнних дій визнання судом особи померлою в силу вимог закону не допускається.

Перевіривши матеріали справи, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з наступного. Тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:

  • по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
  • по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;
  • по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
  • по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі № 490/342/17).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У контексті розгляду поширених недоліків заяв про встановлення факту та їх наслідки, лектор ознайомила учасників із Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.09.2023 у справі №363/5328/23 про повернення заяви. У заяві ВЧ №Х порушено питання про оголошення ОСОБА_3 таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини. Заяву обґрунтовано доведенням факту загибелі солдата ОСОБА_3 за вказаних обставин, що підтверджено результатами службового розслідування, коли тіло загиблого з ТОТ евакуювати неможливо, як і неможливо оформити лікарське свідоцтво про смерть, а відтак встановлення цього факту можливе лише в судовому порядку, оскільки законодавцем іншого позасудового способу для цього не визначено. Зазначене заявникові необхідно для виключення військовослужбовця зі списків особового складу ЗСУ.

Аналізуючи зазначене вище в системному зв`язку, суд доходить висновку про те, що із вказаною заявою про встановлення викладених у ній фактів мають право звернутися тільки фізичні особи близькі родичі загиблого, оскільки встановлення фактів, про які йдеться в цій заяві, насамперед спрямовано на виникнення та реалізацію особистих та майнових прав фізичних осіб як членів сім`ї загиблого військовослужбовця, коли ВЧ НОМЕР_1 процесуальною дієздатністю діяти в інтересах таких фізичних осіб не наділена (ст. 56 ЦПК України). Відтак вказану заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, та яка згідно ч. 3 ст. 293 та п. 1 ч. 3 ст. 185 ЦПК України підлягає поверненню.

В огляді судової практики Лариса Гретченко звернула увагу на висновки Верховного Суду стосовно можливості використання в процесі доказування смерті особи документів, виданих (посвідчених) на ТОТ:

  1. Постанова ВС від 07.09.2022 року у справі № 759/5313/21

…Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що надана заявником копія «свидетельства о смерти» відповідно до положень статті 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсною та не створює правових наслідків і не може бути належним доказом при судовому розгляді, не дослідив всі докази, надані заявником, а саме довідку про причини смерті (форма № 106/у), яка видана відділом судмедекспертизи трупів республіканського бюро судово-медичної експертизи ДНР, не надав належної оцінки доводам заявника, не врахував вік матері заявника та можливість надання заявником інших доказів на підтвердження факту смерті його матері…».

  1. Постанова ВС від 20 грудня 2018 року у справі № 707/1607/16-ц

«Посилання заявника на застосування «намібійського винятку» не дає підстав для висновку, що факт смерті може підтверджуватися лише документами, виданими органами на непідконтрольній території України. Заявник зобов’язаний надати суду також й інші докази, які не отримані від органів тимчасово окупованої території. Такими доказами можуть бути пояснення свідків, фототаблиці тощо. Розгляд судових справ про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України повинен відбуватися за загальними правилами здійснення цивільного судочинства з врахуванням окремих винятків, їй притаманних, а отже, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог».

Аналізуючи суміжні спори про встановлення факту, що має юридичне значення, лектор зупинилася на питанні підсудності справ цієї категорії в огляді Постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 р. у справі № 290/289/22-ц, у якій ВС врахував, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Лектор зауважила, що натепер в Україні назріває проблема в судових справах щодо встановлення факту проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем, а саме адміністративні суди вважають, що постанова КЦС Верховного Суду не може підмінити собою норми процесуального закону.

У зв’язку з цим КАС/ВС ухвалою від 22.09.2023 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України справу № 560/17953/21, в якій Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звернула увагу, що питання встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки із загиблим військовослужбовцем входило до предмета доказування і в цивільній справі № 290/289/22-ц.

Таким чином, до отримання висновків Великої Палати питання, до судів якої юрисдикції звертатися цивільним дружинам загиблих військових про встановлення факту проживання однією сім’єю, на сьогодні залишається невизначеним.

Продовжуючи питання підсудності, Лариса Гретченко також сфокусувала увагу на справах про встановлення факту отримання травм в період проходження служби, які не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки визначено інший порядок їх встановлення. Встановлення обставин отримання травми та зв’язок установленого із виконанням службових обов’язків, вирішуються спеціально уповноваженими на це суб’єктами, рішення яких можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства. Така позиція сформульована у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 р. у справі № 591/115/22.

Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.