Законодавством встановлено позасудовий порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, що є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішення про відмову у наданні вказаного статусу може бути оскаржене у встановленому законом порядку, зокрема в порядку адміністративного судочинства.
30 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Пологівської
районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву мотивовано тим, що син заявниці ОСОБА_3 загинув. На дату загибелі ОСОБА_3 був членом добровольчого формування, яке було утворене з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У день загибелі ОСОБА_3 здійснював аеророзвідку безпосередньо в районах бойових дій з метою виявлення місцезнаходження ворожої техніки та особового складу і внаслідок підриву автомобіля на протитанковій міні загинув.
Заявник вказувала, що має намір звернутись до Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, який є структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної держадміністрації, з клопотанням про надання їй статусу члена сім’ї загиблого (померлого) захисника України. Однак без надання документів або письмових свідчень свідків, як того вимагає абзац третій підпункту 3 пункту 4 Порядку надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740, вона буде позбавлена можливості отримати статус члена сім’ї загиблого Захисника України.
У заявниці відсутні будь-які документи та/або письмові свідчення осіб, які підтверджують участь її сина у здійсненні заходів, спрямованих на захист
незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тому вона
змушена звернутись до суду із заявою про встановлення відповідного факту,
оскільки інший порядок встановлення цього факту законодавством не визначений.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 у зв’язку із взяттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. За змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій
правильно керувались тим, що законодавством встановлено позасудовий
порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, що є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Так, відповідно до пункту 6 Порядку надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740, рішення про надання
статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України
приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим
місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Рішення органу соціального захисту населення може бути оскаржене в судовому порядку.
Суди правильно вказали, що рішення про відмову у наданні такого статусу може бути оскаржене у встановленому законом порядку, зокрема у порядку адміністративного судочинства.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 332/1267/23 (провадження № 61-9021св23) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/113236222.
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.