Особливості застосування Європейської конвенції з прав людини в часи війни: Ґаяне Нуріджанян

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся вебінар на тему: “Особливості застосування Європейської конвенції з прав людини в часи війни”

Лектором виступила Ґаяне Нуріджанян – магістр права (Кембриджський університет), доктор філософії у галузі права (Університетський коледж Лондона).

Лектор розповіла про тлумачення ЄКПЛ у світлі норм міжнародного гуманітарного права, підстави здійснення державою екстратериторіальної юрисдикції за ЄКПЛ, застосування ЄКПЛ до дій РФ на території України, наслідки виключення РФ з Ради Європи для захисту прав людини на території України.

У міжнародному праві є дуже усталеним принцип, що Міжнародне право прав людини, зокрема й ЄКПЛ застосовується не лише у мирний час, але й в умовах війни. Однак, виникають проблемні питання із застосуванням ЄКПЛ до збройного конфлікту міжнародного конфлікту.

Перше проблемне питання – це взаємодія ЄКПЛ з іншими нормами міжнародного права, зокрема з МГП, яке також застосовується в умовах війни.

Інше питання – це застосування ЄКПЛ до дій держави на території іноземної держави. За загальним правилом, вона застосовується, якщо є підстави для здійснення юрисдикції російською федерацією. Проте, конвенція не застосовується до екстратериторіальних дій, які здійснюються в ході активної фази бойових дій.

Є да механізми, які дозволяють Європейському суду адаптувати застосування ЄКПЛ до умов збройного конфлікту. Стаття 15 ЄКПО дозволяє державам відступати від своїх зобов’язань, якщо це необхідно під час надзвичайної ситуації.

Стаття 15 ЄКПЛ стосується відступу від зобов’язань під час надзвичайної ситуації

1. Що таке надзвичайна ситуація в розумінні цієї статті:

  • Це війна
  • Інша суспільна небезпека, яка загрожує життю нації (тероризм, пандемія COVID-19)

2. Заходи, що відступають від зобов’язань, лише в тих межах, яких вимагає гострота становища

  • Правові підстави (держава може відступати від зобов’язань лише, якщо цей відступ базується на національному законодавстві, нормах національного права)
  • Обмежена дія в часі
  • Визначеність просторових меж

3. Не повинні суперечити іншим зобов’язанням згідно з міжнародним правом

4. Держава повинна інформувати Генерального Секретаря РЄ про ймовірний відступ від зобов’язань (Україна у 2022 році – ст ст 5, 8, 10, 11 ЄКПЛ, ст 1 Протоколу 1, ст 2 Протоколу 4 тощо)

5. За жодних умов держава не може відступати від зобов’язань згідно зі ст. 2 (крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій), 3, 4§1, 7 ЄКПЛ, а також ст. 4 Протоколу 7

Суд все одно намагається тлумачити ЄКПЛ у світлі норм міжнародного гуманітарного права

1. Міжнародне гуманітарне право – норми права, які застосовуються під час збройного конфлікту та регулюють

  • поведінку та дії супротивних сторін (в конфлікті міжнародного характеру – це військові сили двох держав)
  • правила поводження із захищеними особами під час збройного конфлікту (цивільні особи, які не беруть участь у збройному конфлікті, військовополонені)
  • методи та засоби ведення війни

2. У своїй практиці ЄКПЛ неодноразово зазначав, що Конвенцію слід тлумачити у гармонії з іншими нормами міжнародного права, частиною яких вона є і не меншою мірою це стосується і міжнародного гуманітарного права.

3. Віденська конвенція про право міжнародних договорів (1969), ст. 31: Загальне правило тлумачення міжнародних договорів

  • Ст 31 § 3(с): при тлумаченні враховуються будь-які відповідні норми міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками

Норми МГП і ЄКПЛ збігаються, це співвідношення можна розглянути на трьох прикладах.

Право на життя.

1. Стаття 2 ЄКПЛ: Заборона умисного позбавлення життя. Не є порушенням права на життя позбавлення життя, що є наслідком виключно необхідного застосування сили:

  • для захисту будь-якої особи від незаконного насильства;
  • для здійснення законного арешту або для запобігання втечі особи, яку законно тримають під вартою;
  • при вчиненні правомірних дій для придушення заворушення або повстання.

2. У справі Варнава та інші проти Турції, суд наголосив, що: «Статтю 2 необхідно тлумачити у світлі загальних принципів міжнародного права, включаючи норми міжнародного гуманітарного права, які відіграють невід’ємну і загальновизнану роль у пом’якшенні жорстокості та нелюдства збройного конфлікту»

3. Коментар Комітету з прав людини ООН до статті 6 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права: Держави-учасниці, які здійснюють акти агресії, визначені в міжнародному праві, що призводять до позбавлення життя, порушують ipso facto статтю 6 Пакту.

Відповідно до такого підходу, будь-яке позбавлення життя росією на територією України, вважається незаконним, тому що сила застосовується в порушеннях норм міжнародного права про застосування сили, це є актом агресії.

Заборона катування та поводження, що принижує людську гідність.

  • Стаття 3 ЄКПЛ. Заборона катування: Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
  • Стаття 3 Женевських конвенція 1949р та стаття 75 Додаткового протоколу І забороняють жорстоке поводження й тортури.

Стаття 5 ЄКПЛ. Право на свободу та особисту недоторканність.

Інший варіант, коли йдеться про випадок, коли МГП дозволяє державам більше, ніж це дозволено ЄКПЛ.

Стаття 5 містить вичерпний перелік підстав позбавлення свободи (законне ув’язнення після засудження, законне тримання під вартою тощо).

Підстави здійснення державою екстратериторіальної юрисдикції за ЄКПЛ

Стаття 1 ЄКПЛ. говорить про зобов’язання поважати права людини: «Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції»

Є дві основні підстави здійснення екстратериторіальної юрисдикції.

  • Ефективний контроль над територією чи частиною території іншої держави
  • Здійснення влади та фізичного контролю представником держави над особою

Приклади здійснення ефективного контролю над територією чи частиною території іншої держави:

  • Встановлення контролю шляхом застосування сили та збройних сил держави; присутність збройних сил на території; окупація території
  • Контроль шляхом надання військової, політичної, економічної підтримки місцевим силам, що підконтрольні такій державі

Приклади здійснення влади та фізичного контролю представником держави над особою

  • ЄСПЛ неодноразово заявляв, що щоразу, коли держава через своїх представників (state agents) здійснює контроль і владу над особою, а отже і юрисдикцію, держава зобов’язана відповідно до статті 1 Конвенції забезпечити цій особі права і свободи відповідно до розділу I Конвенції, які мають відношення (relevant) до ситуації цієї особи
  • Якщо держава арештовує або затримує когось на території іншої іноземної держави
  • Статтю 1 Конвенції не можна тлумачити так, щоб дозволити державі-учасниці вчинити порушення Конвенції на території іншої держави, які вона не могла б вчинити на своїй власній території. Цілеспрямовані порушення прав людини однієї Договірної Держави на території іншої Договірної Держави підривають ефективність Конвенції як охоронця прав людини, так і як гаранта миру, стабільності та верховенства права в Європі.

Наслідки виключення РФ з Ради Європи для захисту прав людини на території України

  • 16 березня 2022 року Комітет Міністрів Ради Європи прийняв рішення виключити РФ із Ради Європи. Основна підстава – це акт агресії, незаконне застосування сили проти України, порушення прав людини на території України, що порушує статтю 3 статуту Ради Європи, в якій йдеться про повагу до прав людини, повагу встановлення верховенства права тощо.
  • Виключення росії з Ради Європи має наслідки для застосування ЄКПЛ, адже за статтею 58 § 3 ЄКПЛ: Держава-учасниця Конвенції, що припиняє бути учасницею Ради Європи, припиняє бути стороною ЄКПЛ на тих же умовах.
  • ЄСПЛ у резолюція від 22 березня 2022 року вказав, що ЄКПЛ припиняє дію для РФ з 16 вересня 2022 року. До 16 березня рф зобов’язана забезпечити права і свободи за Конвенцією.
  • РФ відповідальна за порушення положень Конвенції, що можуть мати місце до 16 вересня 2022 року (ст 58 § 2 ЄКПЛ та ст 70 § 1(b) Віденської конвенції про право міжнародних договорів)