У разі неузгодженості між показаннями засудженого й потерпілого судам необхідно досліджувати ті докази, на яких безпосередньо зафіксована подія злочину (зокрема, на нагрудній камері працівників поліції), щоб підтвердити чи спростувати певні обставини вчинення кримінального правопорушення, які повідомляються учасниками кримінального провадження та які є достовірним джерелом доказів, що не ґрунтується на суб’єктивному сприйнятті особою певних обставин.
Обставини справи: орган досудового розслідування інкримінував ОСОБА_1
вчинення злочину, передбаченого ст. 348 КК (замах на вбивство працівників
правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цими працівниками службових
обов’язків).
У вироку місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перекваліфікував дії ОСОБА_1 зі ст. 348 КК на ч. 1 ст. 345 КК (погроза вбивством
щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків).
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК.
Апеляційний суд залишив вказаний вирок без зміни.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС встановлено, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Зі змісту ухвали апеляційного суду видно, що в основу своєї згоди із висновком місцевого суду про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 зі ст. 348 КК на ч. 1 ст. 345 КК суд апеляційної інстанції поклав твердження про те, що в момент пострілів засуджений перебував на безпосередній відстані (близько 20 метрів) від потерпілих протягом тривалого часу (більше 30 хвилин), за умов світлої пори доби та за наявності у нього достатньої кількості придатних патронів (більше 15 штук), а також достатніх вмінь при поводженні зі зброєю, так як дозвіл на її використання він мав, а тому при наявності у нього умислу на позбавлення життя працівників поліції міг безперешкодно реалізувати такий умисел шляхом пострілів у потерпілих.
Всупереч нормам статей 84, 94, 95, 96 КПК показання як потерпілих, так і засудженого, який визнав факт здійснення трьох пострілів та не заперечував обстановки вчинюваного діяння, про яку вказували потерпілі, було залишено поза належною увагою суду апеляційної інстанції.
Як видно з ухвали суду апеляційної інстанції, цей суд не використав усіх наданих йому КПК процесуальних можливостей задля належної апеляційної перевірки вироку місцевого суду.
Так, подія вчинюваного ОСОБА_1 злочину була зафіксована на нагрудні камери працівників поліції, які було оглянуто слідчим, про що останній склав відповідний протокол та які були визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження. Тобто встановлені між показаннями засудженого та потерпілих розбіжності щодо напрямку пострілів судом апеляційної інстанції усунуто не було, хоча як свідчить текст вироку, суд першої інстанції досліджував у судовому засіданні відеозаписи щодо переслідування та затримання ОСОБА_1. Без будь-якого обґрунтування апеляційний суд віддав перевагу показанням засудженого, однак з яких причин, за наявності доказів відеофіксації всієї події злочину, в ухвалі суду не вказано.
Адже у випадку наявності неузгодженостей між показаннями засудженого та потерпілого судам необхідно досліджувати ті докази, на яких безпосередньо
зафіксована подія злочину задля того, аби підтвердити чи спростувати ті чи інші
обставини вчинення кримінального правопорушення, які повідомляються
учасниками кримінального провадження та які є достовірним джерелом доказів,
яке не має під собою суб’єктивного підґрунтя певної особи.
Всупереч положенням КПК, якими регламентовано правила оцінки доказів, суд апеляційної інстанції правового значення цим відеозаписам не надав попри наголошення прокурором в апеляційній скарзі про те, що оцінка сукупності доказів повинна надаватися з точки зору достатності та взаємозв’язку.
Проігнорувавши інформацію щодо знаряддя злочину (мисливська гладкоствольна рушниця), вчинення злочинних дій у світлу пору доби з достатньою видимістю на відстані приблизно 20 м від потерпілих, спрямування зброї, яке зображене у матеріалах відеофіксації нагрудних камер поліцейських апеляційний суд дійшов взаємосуперечливих та невмотивованих висновків під час правової оцінки дій ОСОБА_1, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Детальніше з текстом постанови ВС від 11.08.2022 у справі No 446/838/21 (провадження No 51-1308км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105774898.