Перевищення вагових параметрів на 2 % порівняно з параметрами, визначеними в п. 22.5 Правил дорожнього руху є саме понаднормативним перевищенням (а не допустимим відхиленням у перевищенні вагових параметрів), проте вказане перевищення не несе для перевізника таких наслідків, як обов’язок оформити відповідний дозвіл і внести плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування.
28 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю «Транс-Сервіс-1» на рішення Львівського окружного
адміністративного суду від 17.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного
адміністративного суду від 17.11.2020 у справі No 380/5173/20 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просив визнати протиправними та скасувати постанови No193338 та No193339 від 28.04.2020 про застосування адміністративно-
господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн кожна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при складенні відповідачем 03.03.2020
актів No034191 та No034192 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування No1502 та No1503 ним було неправильно обчислено перевищення вагових параметрів транспортними засобами позивача та, відповідно, незаконно накладено адміністративно-господарські штрафи. Позивач вважав, що при визначенні відсотка перевищення габаритно-вагових параметрів не враховано допустимого перевищення таких параметрів (2%), передбаченого п. 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України No 879 від 27.06.2007.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду
від 17.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що допустимі вагові параметри (які допускають 2% відхилення від нормативно встановлених) мають значення при визначенні ставки плати за проїзд автомобільними дорогами, що у свою чергу
впливає на розмір плати за такий проїзд. В той же час згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60
Закону України «Про автомобільний транспорт» підставою для застосування
відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу є перевищення від 5% до 10% саме встановлених законодавством вагових норм.
Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що позивач не погоджується зі способом обчислення адміністративно-господарського штрафу. Не заперечуючи в цілому проти порушення ним встановлених законодавством габаритно-вагових
норм, ТОВ «Транс-Сервіс-1» стверджує, що п. 21 Порядку No879 передбачено, що вагові параметри, які перевищують нормативні на 2% є допустимими ваговими
параметрами, а тому при обчисленні адміністративно-господарського штрафу мають враховуватися ці допустимі параметри.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України No879 від 27.06.2007 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі – великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. Згідно з визначеннями, наведеними в пункті 2 Порядку No879, габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та реж иму руху транспортних засобів. Пунктом 3 Порядку No879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з п. 20 Порядку No879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або
великогабаритних.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами
здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, – 3,75 м), за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах – 4,35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
При цьому, відповідно до п. 21 Порядку No 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Крім того, абзацом 4 пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України No30 від 18.01.2001, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до проведеної перевірки навантаження на строєну вісь напівпричепа МАN (ДНЗ НОМЕР_1)
становило 23400 кг (23,4т), отже перевищення становить 1400 кг (23400 кг – 22000 кг), тобто таке перевищення становить понад 2% допустимого перевищення. Навантаження на строєну вісь напівпричепа МАN (ДНЗ НОМЕР_3 ) становило 23480 кг (23,48 т), отже перевищення становить 1480 кг (23480 кг – 22000 кг), тобто таке перевищення становить понад 2% допустимого перевищення. Зазначене позивачем не спростовується.
Згідно з пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових
транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними
переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України No30 від 18.01.2001 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу
вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року No1306.
Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Верховний Суд звернув увагу на те, що зазначена правова норма не містить посилань на будь-яку величину похибки, як помилково вважає позивач, прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та не передбачає інакшого трактування.
Колегія суддів визнала помилковими твердження скаржника про те, що встановлена законодавством 2% величина похибки повинна враховуватися при обчисленні загальної величини перевищення вагових параметрів над нормативними не лише при обчисленні плати за проїзд автомобільними дорогами, а й при застосуванні адміністративно-господарського штрафу, оскільки такі твердження не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Колегія суддів зазначила, що з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що перевищення вагових параметрів на 2% в порівнянні з визначеними в пункті 22.5 Правил дорожнього руху є саме понаднормативним перевищенням (а не допустимим відхиленням у перевищенні вагових параметрів, як помилково
вважає позивач), проте таке перевищення не несе таких наслідків для перевізника як обов’язок оформити відповідний дозвіл та внести плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування. При цьому Суд зауважив, що у пункті 30 Порядку No 879 наведено формулу, за якою здійснюється розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту. Як вірно зазначає відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу, ця формула не містить необхідності включення у розрахунок жодної похибки. Законодавством не передбачено альтернативного способу обчислення перевищення вагових норм, не зазначено, що 2% величини похибки не береться до розрахунку вагових параметрів, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Колегією суддів відхилено доводи ТОВ «Транс-Сервіс-1» про те, що адміністративно-господарський штраф має застосовуватися за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а не за перевищення лише тих вагових параметрів, які встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до встановлених у справі обставин, у відсотковому співвідношенні
перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу-1 порівняно з нормативно допустимим становило 6,72% ((23480-22000)/22000*100), а перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу-2 порівняно з нормативно допустимим становило 6,36% ((23400-22000)/22000*100).
Таким чином, відповідач правомірно застосував до позивача санкцію, передбачену абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно. Верховний Суд погодився з висновками суду попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що винесені відповідачем постанови є протиправними з підстав неправильного визначення відсотку перевищення.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі No 380/5173/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105465858