Велика Палата Верховного Суду постановою від 2 липня 2026 року у справі № 990/282/25 залишила без задоволення апеляційну скаргу кандидата на посаду судді місцевого суду і підтвердила рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року, яким відмовлено у скасуванні рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про недопуск позивача до конкурсу через відсутність п’ятирічного стажу професійної діяльності у сфері права.
Обставини справи
Позивач 31 січня 2022 року здобув кваліфікацію магістра права, закінчивши приватний виш «Донецький університет економіки та права». З 30 січня 2017 року він працював секретарем судового засідання, а з 14 березня 2018 року — помічником судді в Апеляційному суді Донецької області, згодом у Донецькому апеляційному суді. 14 серпня 2022 року його мобілізували до Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
29 березня 2025 року позивач подав заяву на участь у конкурсі на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням ВККС від 11.12.2024 № 366/зп-24, зазначивши в анкеті стаж роботи помічником судді загальною тривалістю сім років. ВККС рішенням від 26.05.2025 № 879/дс-25 відмовила у допуску до конкурсу, обчисливши стаж професійної діяльності у сфері права виключно з дати здобуття вищої юридичної освіти (01.02.2022) до дня подання заяви — 3 роки 1 місяць і 27 днів, що менше встановлених статтею 69 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» п’яти років.
Аргумент позивача: пільгове зарахування служби «місяць за три»
Позивач наполягав, що період мобілізації (з 14.08.2022) має зараховуватися до стажу професійної діяльності у сфері права на пільгових умовах за формулою «один місяць військової служби за три місяці стажу», посилаючись на абзац другий частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає зарахування часу проходження військової служби в особливий період до стажу роботи за спеціальністю на пільгових умовах. Як аналогію позивач наводив постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, що встановлює кратне обчислення вислуги років для пенсійних цілей військовослужбовців.
Висновок судів: пільга є, а механізму її застосування — немає
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (судді Радишевська О. Р., Жук А. В., Смокович М. І., Мельник-Томенко Ж. М., Кашпур О. В.) погодився, що сам факт зарахування періоду мобілізації до стажу роботи за спеціальністю прямо випливає зі статті 8 Закону № 2011-XII. Водночас суд відхилив вимогу про потрійне (пільгове) обчислення цього періоду, оскільки останнє речення того самого абзацу делегує визначення умов такого пільгового зарахування Кабінету Міністрів України, який відповідного механізму досі не затвердив. За відсутності цього механізму суд визнав, що самостійно встановлювати кратність зарахування він не вправі, — це означало б підміну нормотворчої функції уряду і порушення принципу поділу влади (стаття 6 Конституції України).
Суд першої інстанції також відхилив аналогію з постановою № 393: пільгове обчислення вислуги років для пенсійних цілей і стаж професійної діяльності у сфері права як кваліфікаційна вимога до кандидата на посаду судді (стаття 69 Закону № 1402-VIII) мають різну правову природу. Перше — компенсаційна пільга за особливі умови служби, друге — підтвердження мінімального професійного досвіду для зайняття посади судді; поширювати механізм одного інституту на інший без прямої законодавчої вказівки не можна.
Велика Палата у складі 17 суддів (суддя-доповідач Кривенда О. В.; судді Банасько О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губська О. А., Ємець А. А., Кравченко С. І., Мазур М. В., Мартинюк Н. М., Пільков К. М., Погрібний С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітов М. Ю., Ткач І. В., Уркевич В. Ю.) погодилася з цими висновками в повному обсязі, зазначивши, що бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо визначення механізму пільгового зарахування не є підставою для суду самостійно заповнювати цю прогалину: діяльність судів полягає в застосуванні чинних норм права, а не в їх створенні за відсутності підзаконного регулювання.
Резолютивна частина
Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 990/282/25 — без змін. Постанова набрала законної сили з дати ухвалення і оскарженню не підлягає.
Значення для практики
Висновок актуальний для широкого кола юристів, мобілізованих під час дії воєнного стану і зацікавлених у зарахуванні служби до стажу професійної діяльності у сфері права для цілей суддівського чи іншого професійного конкурсу: Верховний Суд підтвердив, що сам факт зарахування періоду військової служби в особливий період до такого стажу є законодавчо гарантованим (стаття 8 Закону № 2011-XII), однак це зарахування відбувається в календарному, а не кратному (пільговому) обчисленні, доки Кабінет Міністрів України не затвердить відповідний порядок. До ухвалення такого порядку посилання на аналогію з пільговим обчисленням вислуги років для пенсійних цілей судової перспективи не має.
Довідково
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 990/282/25 (адміністративне провадження, апеляційна інстанція). Стаття 69 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Стаття 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393. Статті 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.