Подання стороною виконавчого провадження повторної заяви про відвід суб’єкта оціночної діяльності не звільняє виконавця від обов’язку здійснювати її розгляд

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ТОВ “Станіславська торгова компанія” на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 за скаргою ТОВ “Станіславська торгова компанія” на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (щодо нерозгляду заяви боржника про відвід суб’єкта оціночної діяльності) у справі за позовом Національного банку України до ТОВ “Станіславська торгова компанія”, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

19.10.2020 відповідач, який є боржником у виконавчому провадженні, – ТОВ “Станіславська торгова компанія” звернувся у порядку статті 339 ГПК України
до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.12.2020 скаргу ТОВ “Станіславська торгова компанія” на бездіяльність державного виконавця щодо нерозгляду заяви про відвід суб’єкта оціночної діяльності задовольнив частково: визнав неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є. з приводу розгляду заяви боржника – ТОВ “Станіславська торгова компанія” No 01-09.09/20 від 28.09.2020 про відвід суб’єкта оціночної діяльності – ТОВ “Оціночна фірма “ДЕ ВІЗУ” у виконавчому провадженні No 61409886. У решті скарги відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 05.07.2021 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі No 910/10956/15 та ухвалив нове рішення. Відмовив у задоволенні скарги ТОВ “Станіславська торгова компанія” на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (щодо нерозгляду заяви про відвід суб`єкта оціночної діяльності).

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені відповідачем (боржником) у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, доводи позивача (стягувача) та органу виконавчої служби, викладені у відзивах на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те,
що державний виконавець, не розглянувши у встановлений законом строк заяву боржника про відвід суб’єкта оціночної діяльності допустив тим самим несвоєчасне виконанням покладених на нього законом обов’язків, проявив бездіяльність, яка порушує права боржника на своєчасний розгляд його звернень. При цьому Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що пропуск державним виконавцем строку на вирішення питання про відвід суб’єкта оціночної діяльності не порушує прав боржника.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Закону України “Про виконавче
провадження” виконавець зобов’язаний розглядати заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання в установлені законом строки.

Отже положення зазначеної норми та частини четвертої статті 23 Закону України “Про виконавче провадження” зобов’язують виконавця вирішити питання про заявлений відвід своєчасно, тобто у встановлені законом строки. У свою чергу заявник відводу має безумовне право очікувати розгляду його заяви державним виконавцем у строки, встановлені законом. Крім того норми Закону України “Про виконавче провадження” не містять положень, які б визначали умови, за наявності яких виконавець може не розглядати заявлений відвід. Отже подання стороною виконавчого провадження повторної заяви про відвід суб’єкта оціночної діяльності не звільняє виконавця від обов’язку здійснювати її розгляд.

З огляду на викладене обґрунтованими є доводи відповідача (боржника), наведені у касаційній скарзі, про те, що відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець за кожною заявою про відвід має винести вмотивовану постанову у встановлені законом строки. Крім того Верховний Суд зазначає про те, що висновок апеляційного господарського суду про те, що боржник, подаючи повторно заяву про відвід суб’єкта оціночної діяльності, мав усвідомлювати можливість відмови у її задоволенні, не є конкретним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а зводиться до безпідставних уявлень та припущень, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Суд апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду скарги боржника на дії державного виконавця щодо нерозгляду заяви боржника про відвід суб’єкта оціночної діяльності не надав оцінки доводам боржника щодо допущених державним виконавцем порушень визначеного законом строку на вирішення питання про відвід суб’єкта оціночної діяльності, не застосував жодні норми Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема ті, що були визначені правовою підставою цієї скарги, не навів мотиви їх незастосування, що не відповідає вимогам процесуального закону до змісту судового рішення, є порушенням норм процесуального права, а саме: статей 236, 237, пунктів 5, 7, 8 частини четвертої статті 238 ГПК України.

Місцевий господарський суд, врахувавши наведені норми, встановивши обставини допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності, що виявилася у нерозгляді у встановлені законом строки заяви боржника про відвід суб’єкта оціночної діяльності, встановивши обставини порушення державним виконавцем норм Закону України “Про виконавче провадження” та дійшовши висновку про обґрунтованість заявленої боржником скарги на бездіяльність державного виконавця, правильно відповідно до частини другої статті 343 ГПК України визнав оскаржувану бездіяльність державного виконавця неправомірною.

З огляду на те, що ухвала Господарського суду міста Києва постановлена з правильним застосуванням та з дотриманням норм процесуального та матеріального права, є обґрунтованою та відповідає закону, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про обґрунтованість вимог скарги в частині неправомірної спірної бездіяльності державного виконавця, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 підлягає скасуванню, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 слід залишити в силі.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 18.11.2021 у справі No 910/10956/15 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101279770.