Політичні діячі та посадові особи підлягають ретельному громадському контролю і можуть зазнавати гострої критики в ЗМІ

3 квітня 2019 року КЦС ВС розглянув справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Медіа-група «РІА»,ТОВ «РІА Холдинг», ТОВ«Видавництво «РІА» про захист честі, гідності, ділової репутації та компенсацію моральної шкоди й зазначив таке.

Позивач, який є головою Козятинської районної ради,зазначав, що опублікована в газеті «РІА Козятин» інформація щодо нього є недостовірною, містить образливі вирази, які були висловлені в брутальній, зневажливій та принизливій для нього формі. На його думку, поширена інформація принижує його честь, гідність, ділову репутацію та завдає йому моральної шкоди, оскільки його зображено як особу, яка порушує закон, моральні принципи та загальновизнані правила співжиття.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідачі не надали суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження достовірності відомостей, викладених у вказаних статтях. Статті, на які посилається позивач, містять інформацію про фактичні дані, а крім того,суб’єктивну думку автора висловлено в брутальній, принизливій та непристойній формі.

КЦС ВС не погодився з такими висновками судів, а тому судові рішення скасував й ухвалив власне рішення про відмову в позові, указавши таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (справа «Karpyukandothersv. Ukraine» від 6 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, утім її обов’язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов’язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї: громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, у якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Окрім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик, є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об’єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (справа «GazetaUkraine-tsentrv. Ukraine» від 15 липня 2010 року).

Як зазначив КЦС ВС, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики в засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З текстом постанови Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі No 127/24530/16-ц (провадження No 61-41071св18) можна ознайомитися за посиланням – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80980786.

Аналогічний правовий висновок сформульований у постановах Верховного Суду: