Дмитро Борзих — колишній заступник Головного військового прокурора та один із підозрюваних у так званій «справі адвокатів-хакерів» — подав до Печерського районного суду Києва позов проти видання ZN.UA та редакторки відділу внутрішньої політики Інни Ведернікової, вимагаючи визнати недостовірною інформацію з розслідування про цю справу та заборонити публікацію свого імені як підозрюваного до набрання вироком законної сили. Перше судове засідання призначене на 10 серпня 2026 року. Але ключовий факт, якого немає в публікації самого ZN.UA: вимога про заборону називати ім’я підозрюваного спирається на судову практику, у формуванні якої ZN.UA вже брало участь як сторона, що програла — рівно тому самому виданню Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ще у вересні 2025 року в іншій справі наказав видалити ім’я іншого підозрюваного з публікації.
Це системна судова практика, а не окремий конфлікт
Постановою від 10 вересня 2025 року у справі №757/19417/23 (провадження №61-9428св24) Касаційний цивільний суд ухвалив, що ім’я та прізвище підозрюваного чи обвинуваченого не можуть публікуватися до набрання законної сили обвинувальним вироком — незалежно від того, є ця особа публічною, і незалежно від наявності суспільного інтересу до інформації. Позивачем у тій справі був колишній заступник керівника великої державної нафтогазовидобувної компанії, який вимагав видалити зі статті ZN.UA згадку свого імені у зв’язку з обранням йому запобіжного заходу. Суди першої та апеляційної інстанцій зобов’язали видалити публікацію повністю; Верховний Суд це рішення пом’якшив, зобов’язавши видалити лише ім’я та прізвище, залишивши решту тексту.
Ця постанова спирається на частину четверту статті 296 Цивільного кодексу України, за якою ім’я особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише після набрання законної сили обвинувальним вироком. За інформацією громадської організації «Платформа прав людини» (ППЛ), викладеною у звіті про стан цифрових прав в Україні за грудень 2025 — лютий 2026 року, ця позиція Верховного Суду не є одиничною: подібні висновки суди робили і раніше — у справі за позовом до Центру протидії корупції (№757/30830/18-ц), а надалі Київський апеляційний суд повторив цей підхід у грудні 2025 року (справа №752/12190/24157) та у лютому 2026 року (справа №761/45437/23, за позовом до СБУ). За оцінкою ППЛ, ця лінія практики де-факто перетворює право підозрюваного на анонімність з оцінюваного на абсолютне, яке автоматично переважає над свободою вираження поглядів незалежно від суспільного інтересу до конкретної справи, — і суперечить стандартам Європейського суду з прав людини.
Показово, що представник ZN.UA у справі Борзиха, адвокат-медіаюрист Євген Воробйов, ще у жовтні 2025 року — тобто після програшу ZN.UA у справі №757/19417/23 — опублікував у «Главкомі» авторську колонку з розгорнутою критикою цієї постанови Верховного Суду. Він звернув увагу, що суд не застосував критерії, сформульовані Європейським судом з прав людини у справі Hurbain v. Belgium [ВП] (заява №57292/16) — чи є особа публічною, чи має інформація суспільний інтерес і які наслідки матиме оприлюднення імені для самої особи, — жодним із них не переймаючись. Він також вказав на суперечність: інформація про підозрюваних з повним прізвищем, іменем та по батькові регулярно публікується на офіційному державному порталі «Судова влада України», тобто держава називає особу, а журналістам суд це заборонив. Оскільки ту саму позицію Воробйов тепер обстоює як представник ZN.UA проти позову Борзиха, її слід сприймати як послідовну фахову позицію зацікавленого учасника цього спору, а не як незалежну експертну оцінку.
Що таке «справа адвокатів-хакерів»
Розслідування ZN.UA, яке оскаржує Борзих, було опубліковане ще 1 квітня 2025 року — за понад рік до позову. За версією слідства НАБУ, викладеною в тому матеріалі, троє адвокатів компанії «Гарантія ваших прав», зокрема Борзих, отримали, за допомогою спеціального скрипту, несанкціонований доступ до закритої частини Єдиного державного реєстру судових рішень і щонайменше 12 годин відстежували появу нових судових рішень щодо клієнтів компанії — здійснено було, за даними видання, близько 40 тисяч пошукових запитів і переглянуто понад 7,5 тисячі судових рішень, що дозволяло попереджати клієнтів про заплановані обшуки та інші слідчі дії. У пізнішій публікації йшлося вже про статус підозрюваного за трьома особами й про фіксацію НАБУ понад 30 подібних випадків. Ці твердження є версією слідства й журналістською реконструкцією за анонімними джерелами, а не встановленим судом фактом: справа, за офіційною інформацією, отриманою ZN.UA від НАБУ, перебуває на стадії досудового розслідування (кримінальне провадження №52023000000000620), вирок відсутній. Окремі твердження цієї публікації — зокрема про нібито наявний у Борзиха «доступ на Банкову і особисто до» заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова, а також про статус «смотрящого» у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз — є посиланням на анонімні джерела ZN.UA і жодним чином не підтверджені документально; редакція АДВОКАТ ПОСТ наводить їх виключно як приклад характеру публікацій, які оскаржує позивач, а не як встановлені факти.
Що насправді відбувалося з розподілом справи
Стаття ZN.UA описує рух позовів Борзиха як «судову карусель», натякаючи на маніпуляції розподілом. Перевірка текстів самих ухвал у Єдиному державному реєстрі судових рішень підтверджує послідовність подій, але дає інші, ніж натяк видання, підстави для двох самовідводів.
Перший позов (справа №757/17432/26-ц) надійшов 30 березня 2026 року, його розподілили судді Тетяні Ільєвій, а позивач того самого дня подав заяву про повернення позову — 31 березня 2026 року суд його повернув. Другий позов з тими самими вимогами (справа №757/17660/26-ц) автоматизована система 31 березня 2026 року розподілила судді Євгену Хайнацькому; 8 квітня 2026 року він заявив самовідвід, прямо вказавши в ухвалі підставу — особисте знайомство з позивачем ОСОБА_1. Далі, усупереч тому, як це подано у статті ZN.UA, справу передали не одразу «двом суддям для авторозподілу», а спершу повторно судді Ільєвій (за розпорядженням керівника апарату суду від 20 квітня 2026 року) — і 24 квітня 2026 року вона також заявила самовідвід, але з причини, яку матеріал ZN.UA не наводить: за її власними словами в ухвалі, стосовно неї самої Національне антикорупційне бюро здійснювало кримінальне провадження, яке на момент ухвали перебувало на розгляді у Вищому антикорупційному суді без остаточного рішення, — і оскільки позов Борзиха стосується саме методів роботи НАБУ, суддя визнала за необхідне самовідвід задля усунення сумнівів у неупередженості. Лише після цього справу через повторний авторозподіл 13 травня 2026 року отримав суддя Олексій Соколов, який відкрив провадження і призначив підготовче засідання.
Іншими словами, задокументована причина другого самовідводу — не процесуальна маніпуляція, а те, що суддя, якій випадково розподілили справу, сама є фігуранткою кримінального провадження НАБУ, яке на момент розгляду перебувало у ВАКС, — обставина, що має самостійне значення для оцінки незалежності розгляду справ проти НАБУ в загальних судах, і сама редакція ZN.UA цю обставину в публікації не розкрила. Твердження ZN.UA про те, що голова Печерського районного суду Руслан Козлов є кумом Борзиха, лишається неперевіреним і в матеріалах реєстру не відображене.
Правова кваліфікація SLAPP і відсутність спеціального регулювання
Адвокат Євген Воробйов, який представляє ZN.UA, кваліфікує позов Борзиха як SLAPP (Strategic Lawsuit Against Public Participation). В Україні станом на серпень 2026 року немає спеціального закону про протидію SLAPP-позовам — на відміну від Європейського Союзу, де у квітні 2024 року набула чинності Директива (ЄС) 2024/1069 про захист осіб, які займаються публічною діяльністю, від явно необґрунтованих позовів або зловживання судовим процесом («Директива проти SLAPP»). Кваліфікація SLAPP наразі має виключно оціночний, а не нормативно-процесуальний характер: українське процесуальне законодавство не передбачає для судів окремих інструментів пришвидшеного відхилення позовів із ознаками SLAPP.
Окремо ППЛ звертає увагу, що в проєкті нового Цивільного кодексу України пропонується частина третя статті 294 «Право на спростування» з формулюванням «поширена інформація не може порушувати презумпцію невинуватості», а Інститут масової інформації заявляв про щонайменше 11 пунктів у проєкті нового Цивільного кодексу, які він вважає загрозою для журналістики; станом на підготовку матеріалу цей проєкт Кодексу законом не є.
Джерела: ZN.UA, «Фігурант «справи адвокатів-хакерів» подав позов проти ZN.UA та журналістки Інни Ведернікової»; ZN.UA, «Підозрюваний НАБУ Дмитро Борзих має доступ до Татарова та на Банкову – що відомо про цю справу»; Євген Воробйов, «Верховний Суд заборонив медіа називати імена підозрюваних. Чому це рішення небезпечне для свободи слова?», Главком; Інститут масової інформації, «Суди віддають пріоритет анонімності підозрюваних навіть у суспільно важливих справах – ППЛ»; Єдиний державний реєстр судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135347691, https://reyestr.court.gov.ua/Review/135576243, https://reyestr.court.gov.ua/Review/136102706, https://reyestr.court.gov.ua/Review/136476729, https://reyestr.court.gov.ua/Review/130158258.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.