Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого – Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Вовка С. В. від 29 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В. від 12 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» (далі – ТОВ «ЗН УА») про захист честі, гідності та ділової репутації та зобов`язання вчинити дії.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті ZN.UA ТОВ «ЗН УА» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено таке повідомлення під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3»:
«ІНФОРМАЦІЯ_4».
Позивач посилався на те, що за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо нього, ТОВ «ЗН УА» в оспорюваній статті порушило його немайнове право на використання імені. Просив суд визнати такими, що порушують немайнове право позивача на використання імені дії ТОВ «ЗН УА», що полягають у використанні (обнародуванні) імені позивача у публікації, та зобов`язати ТОВ «ЗН УА» протягом 10-ти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити згадану публікацію.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 12 червня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано такими, що порушують немайнове право ОСОБА_1 на використання імені, дії ТОВ «ЗН УА», що полягають у використанні (обнародуванні) імені
ОСОБА_1 в публікації, яка поширена ТОВ «ЗН УА» ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті ZN.UA за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Зобов`язано ТОВ «ЗН УА» протягом 10-ти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію, яка поширена ТОВ «ЗН УА»
ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті ZN.UA за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
До Верховного Суду 01 липня 2024 року ТОВ «ЗН УА» подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/19388/17, від 11 червня 2020 року у справі
№ 757/1884/15-ц, від 07 квітня 2021 року у справі № 924/199/20, від 27 жовтня 2022 року у справі № 9901/496/21, від 14 липня 2022 року у справі
№ 640/1905/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та обгрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 753/18972/16 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в оспорюваній публікації по батькові позивача не використовувалось, а тому відсутні підстави вважати, що інформація стосується позивача і його права порушені. Крім того, звертає увагу на наявність статусу публічної особи у позивача та суспільної значимості інформації. Судом першої інстанції зобов`язано видалити всю публікацію, разом із тим частина змісту не стосується позивача і є порушенням гарантій діяльності медіа. Видалення усієї публікації не є необхідним, пропорційним та законним захистом прав, оскільки належним способом захисту було б зобов`язання видалити з публікації саме прізвище та ім`я позивача. Зазначає, що суд першої інстанції стягнув з нього судовий збір у завищеному розмірі та необґрунтовано стягнув витрати з фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет у розмірі 6 600 грн.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Зазначає, що спірна стаття щодо позивача стосується презумпції невинуватості, що є порушенням права на приватне та сімейне життя, незалежно від того, чи є позивач публічною особою, чи немає такого статусу. Вказує, що відсутні підстави відступати від вказаних висновків судів, які відповідають сталій судовій практиці. Суд першої інстанції стягнув судові витрати у належному розмірі, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 05 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті ZN.UA ТОВ «ЗН УА» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено наступне повідомлення під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3 (цитата):
«ІНФОРМАЦІЯ_6».
Зазначена публікація є у публічному доступі в мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується звітом ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 02 травня 2023 року № 93/2023-3B.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою, другою статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з частиною першою статті 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
Статтею 271 ЦК України передбачено, що зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Такими правами є передбачені статтями 294-296 ЦК України право на ім`я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.
Частиною четвертою статті 296 ЦК України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а згідно із частиною третьою статті 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Наведені положення законодавства виконують функцію дотримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень з метою забезпечення захисту суспільних інтересів та недопущенням нанесення шкоди репутації підозрюваної чи обвинуваченої особи, яку буде важко відновити у разі закриття кримінального провадження або ухвалення виправдувального вироку суду з підстав, передбачених КПК України.
У рішенні Європейськогосуду з прав людини у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» від 22 квітня 2010 року наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач порушив немайнове право позивача на використання його імені у розумінні частини четвертої статті 296 ЦК України, розмістивши дані про ім`я та прізвище позивача як особи, яка затримана та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в оспорюваному інформаційному матеріалі на власному інформаційному ресурсі в мережі Інтернет за відсутності обвинувального вироку щодо позивача, який набрав законної сили.
Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не порушено немайнове право на використання імені, оскільки інформація щодо позивача є предметом суспільного інтересу, яка може бути поширена в інтересах інформування громадськості, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Згідно з частиною другою статті 5 цього Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» від 22 квітня 2010 року наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.
Тому колегія суддів зазначає, що наявність суспільного інтересу не виключає необхідності дотримання норм частини четвертої статті 296 ЦК України, адже цивільним законодавством встановлено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме на використання імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї при поширенні цієї інформації. Більше того, частиною сьомою статті 296 ЦК України передбачено можливість використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах, і це не є порушенням її права.
Водночас предмет позову у цій справі не стосується захисту персональних даних, а стосується захисту немайнового права на використання імені, яке порушено внаслідок використання ім`я позивача, як особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї, що прямо заборонено частиною четвертою статті 296 ЦК України.
Крім того, з огляду на статтю 32 Конституції України необхідно розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у статті 270 ЦК України, порушених у зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканність якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо така інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію (пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Предметом позову у цій справі є захист особистого немайнового права на використання імені, яке охороняється відповідно до частини четвертої статті 296 ЦК України. При цьому порушення прямої законодавчої заборони на використання імені підозрюваної чи обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї не може тлумачитись як критика у засобах масової інформації чи висвітлення її слів та вчинків.
Таким чином, колегія суддів, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що зазначення імені позивача у публікації на офіційному сайті відповідача до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо позивача є прямим порушенням норми частини четвертої статті 296 ЦК України незалежно від того, чи є така особа публічною.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 537/3205/17, від 25 травня
2022 року у справі № 757/16900/20, від 07 червня 2022 року у справі
№ 757/37614/19, від 15 листопада 2023 року у справі № 757/30830/18.
Доводи касаційної скарги про те, що оспорювання публікація не містить по батькові позивача, його зображень/фотографій, які давали б підстави беззаперечно пов`язувати інформацію із позивачем, були предметом оцінки судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям.Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
З огляду на зазначене та за відсутності даних про належність позивача до національних меншин, ім`я позивача, як громадянина України, складається із прізвища, власного імені та по батькові.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідач використав власне ім`я та прізвище позивача, зазначивши його як ОСОБА_10 , що дає можливість конкретної ідентифікації особи позивача.
Відповідні твердження касаційної скарги є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять даних, що оспорювана публікація стосувалася іншої особи з аналогічним ім`ям та прізвищем, а не позивача.
Посилання у касаційній скарзі на те, що спірна інформація була відображена зі слів голови правління StateWatch ОСОБА_3, а тому відповідач не є першоджерелом такої інформації, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки таких доказів матеріали справи та публікація на веб-сайті ZN.UA ТОВ «ЗН УА» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 не містять.
Також колегія суддів звертає увагу, що справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) відрізняється від справ про захист особистого немайнового права на використання імені, яке охороняється відповідно до частини четвертої статті
296 ЦК України, а тому суду не має значення першоджерело такої інформації, коли це стосується особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, однак щодо якої відсутній обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 761/19388/17, від 11 червня 2020 року у справі № 757/1884/15-ц,
від 07 квітня 2021 року у справі № 924/199/20, від 27 жовтня 2022 року у справі
№ 9901/496/21, від 14 липня 2022 року у справі № 640/1905/19 є помилковими, оскільки у справі, яка переглядається, на відміну від справ, які були предметом розгляду Верховним Судом, спір стосується захисту особистого немайнового права на використання імені, отже правовідносини у цих справах не є подібними із даною справою.
Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі
№ 753/18972/16, помилкові.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для передання справи на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду необхідна одночасна наявність підстав, визначених процесуальним законом, зокрема, існування виключної правової проблеми та необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів цієї ж палати або у складі такої палати, а також у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Наведені підстави для прийняття зазначеного процесуального рішення у цій справі відсутні, доводи, наведені щодо вказаного питання, є необґрунтованими. Верховним Судом не встановлено наявності виключної правової проблеми, яка зумовлювала б необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.
Оцінюючи аргументи касаційної скарги про те, що суди помилково зобов`язали відповідача видалити всю публікацію, а не її частину, що містить посилання на ім`я позивача, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (стаття 276 ЦК України).
Частиною другою статтею 278 ЦК України передбачено, що якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, – вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Верховний Суд зазначає, що захист права фізичної особи на ім`я залежить від способу порушення, оспорення або невизнання цього права та може здійснюватися загальними способами захисту суб`єктивних цивільних прав (в тому числі припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України)), так і іншим способом відповідно до змісту цього права та наслідків, що спричинило це порушення.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у спірній публікації відповідач незаконно, всупереч частині четвертій статті 296 ЦК України використав власне ім`я позивача, і що порушене його особисте немайнове право підлягає захисту, однак не звернули увагу, що частина змісту посилання містить посилання на інших фізичних осіб, які із позовом до суду не зверталися.
Отже з метою поновлення порушеного немайнового права на ім`я, яке передбачає відновлення можливості фізичній особі вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері приватного життя, враховуючи спосіб його порушення через мережу інтернет та наслідки, що їх спричинило це порушення, позивач має право вимагати від відповідача припинити дії з використанням його імені, що порушили його особисте немайнове право, шляхом видалення з публікації посилання на власне ім`я.
Тому зобов`язання відповідача видалити усю публікацію в частині, що не стосується його імені, не є необхідним для відновлення порушених особистих немайновий прав позивача щодо використання власного імені, отже рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання видалити публікацію, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, підлягає зміні, шляхом викладення абзацу третього судового рішення в такій редакції: «Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити у публікації, яка поширена ТОВ «ЗН УА» ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті ZN.UA за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, посилання на ім`я ОСОБА_11 ».
Такий спосіб захисту немайнового права є пропорційним до ступеня порушення прав позивача відповідачем і спрямований на припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення, в тому обсязі, в якому вони сталися, і не перешкоджає медіа вести діалог із суспільством, інформувати про здійснювані кримінальні провадження.
При цьому суд не оцінює спірну інформацію на предмет оціночних суджень чи фактичних тверджень, оскільки підставою позовних вимог є незаконне використання відповідачем імені позивача і саме в межах цих вимог відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання видалити публікацію, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, а також в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, шляхом викладення абзацу третього судового рішення в такій редакції: «Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити у публікації, яка поширена ТОВ «ЗН УА» ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті ZN.UA за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, посилання на ім`я ОСОБА_11 ».
В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як слідує із матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції поніс витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 147,20 грн, а також витрати із залученням спеціаліста щодо складення звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет у розмірі 6 600 грн (а. с. 5, 6, 45, 46).
У зв`язку із зміною судових рішень та фактичного задоволення половини однієї з двох вимог немайнового характеру, що становить 75% від заявлених позовних вимог, то зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 6 560 грн (2 147,20 грн + 6 600 грн х 75%).
Разом з тим, за подання апеляційної і касаційної скарг ТОВ «ЗН УА» сплатило судовий збір у розмірі 5 904,80 грн.
З огляду на зміну розміру задоволених позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 476,20 грн (5 904,80 грн х 25%).
Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких обставин, з ТОВ «ЗН УА» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати у розмірі 5 083,80 грн (6 560 грн – 1 476,20 грн).
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня
2024 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання видалити публікацію, а також в частині розподілу судових витрат змінити, шляхом викладення абзацу третього судового рішення в такій редакції: «Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити у публікації, яка поширена ТОВ «ЗН УА» 24 лютого 2023 року в мережі Інтернет на веб-сайті ZN.UA за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, посилання на ім`я ОСОБА_11 ».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 083,80 грн.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.