8 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до фактичних обставин справи, позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір. Окрім того, позивачем і ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки на забезпечення виконання кредитного договору. Рішенням суду з відповідачів стягнуто солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту та процентів за користування ним. Оскільки вказане рішення суду боржники виконали у повному обсязі лише 6 липня 2015 року, позивач просив на підставі статті 625 ЦК України стягнути з відповідачів нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані за період з липня 2012 року по липень 2015 року.
За результатами касаційного перегляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу,за увесь час прострочення.
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2009 році зобов’язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання 21 квітня 2015 року(дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 21 квітня 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов’язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення.
Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином(стаття 599 ЦК України), а тому 21 квітня 2015 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов’язання відповідачів перед банком за Кредитним договором припинилося.
Законодавець визначає обов’язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв’язку із чим таке зобов’язання є триваючим.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що невиконання боржником грошового зобов’язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 8 листопада 2019 року у справі No 127/15672/16-ц можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85743708.