Право на справедливий суд. Про практику ЄСПЛ та особливості національного правозастосування суддя Верховного Суду Пархоменко

Про право на справедливий суд: практика ЄСПЛ та особливості національного правозастосування розповів кандидат юридичних наук, суддя Верховного Суду Павло Пархоменко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками практику ЄСПЛ та особливості національного правозастосування права на справедливий суд, а саме:

1. Загальні гарантії права на справедливий суд.
2. Окремі елементи справедливого судового розгляду.
3. Право на доступ до суду.
4. Змагальність та рівність.
5. Судовий розгляд у присутності особи.
6. Судовий розгляд за відсутності обвинуваченого.
7. Мотивованість судового рішення.
8. Суперечності в судовій практиці..
9. Право на ефективний засіб юридичного захисту.
10. Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
11. Проблеми національного правозастосування.
12. Місце практики ЄСПЛ в процесі доказування.

У рамках характеристики права на справедливий суд акцентовано на наступному:

1. Загальні гарантії права на справедливий суд

Право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції і охоплює процесуальну справедливість, а не оцінку правильності національного рішення по суті.

Ключові підходи ЄСПЛ:

• Ст. 6 гарантує змагальне провадження на рівних засадах (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece).
• Оцінюється справедливість провадження в цілому, а не окремий процесуальний недолік (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece, §49).
• ЄСПЛ не є «четвертою інстанцією» (Bernard v. France, §§37–41).
• Ст. 6 не гарантує результату (Andronikou and Constantinou v. Cyprus, §201).

Практика ВС:

• Конвенція не встановлює гарантій для держави: постанова ВС від 27.01.2023, справа № 300/2202/22.

2. Окремі елементи справедливого судового розгляду

Безпосередньо передбачені ч.1 ст.6 Конвенції:

• справедливий розгляд;
• публічність;
• розумний строк;
• незалежний і безсторонній суд, встановлений законом;
• публічне проголошення рішення.

Додатково сформовані практикою ЄСПЛ:

• доступ до суду;
• змагальність;
• рівність сторін;
• право бути присутнім;
• мотивованість рішення.

3. Право на доступ до суду

Основні принципи:

• Доступ до суду є складовою ст. 6 (Golder v. UK, §36).
• Право не є абсолютним, але обмеження не повинні зачіпати його сутність (Airey v. Ireland, §22).

Допустимі обмеження:

• процесуальні строки;
• судовий збір;
• вимоги до форми скарги;
• критерій малозначності.

Судова практика:

• MPP “Golub” v. Ukraine – процесуальні вимоги подання касації є законними.
• Azyukovska v. Ukraine (ухвала 09.10.2018) – відмова у касації через малозначність не порушує ст. 6.
• Karakutsa v. Ukraine – допустимість річного строку касаційного оскарження.
• Ponomaryov v. Ukraine, Ustymenko v. Ukraine, Sabadash v. Ukraine – безпідставне поновлення строків порушує принцип правової визначеності.
• ВП ВС від 25.09.2024, справа № 490/9587/18 – граничні строки відповідають принципу змагальності.

4. Змагальність та рівність сторін

Змагальність:

• Сторони повинні мати можливість ознайомлюватися з доказами і коментувати їх (Krčmář and Others v. Czech Republic, §42).
• Прискорення провадження не виправдовує порушення змагальності (Nideröst-Huber v. Switzerland, §30).

Рівність сторін:

• Забезпечення «справедливого балансу» (Dombo Beheer B.V. v. Netherlands, §33).
• Порушення – ненадання іншій стороні інформації про апеляцію (Beer v. Austria, §19).

Практика:

• Husev v. Ukraine – порушення ст.6 через зміну правової кваліфікації без надання можливості сторонам висловитися.

5. Судовий розгляд у присутності особи

• Усний розгляд не є абсолютною вимогою.
• Якщо справа не є суто правовою або технічною – слухання необхідне (Koottummel v. Austria, §§18–21).
• Відсутність слухання в апеляції можлива, якщо воно було в першій інстанції (Helmers v. Sweden, §36).
• Письмове провадження допустиме за відсутності спору щодо фактів (Ekbatani v. Sweden, §31).

6. Судовий розгляд за відсутності обвинуваченого (in absentia)

Загальні положення:

• Ст. 6 не забороняє провадження in absentia.
• Це виняток, що потребує суворих гарантій.

Умови допустимості:

1. Добровільна, усвідомлена відмова від участі.
2. Старанні, але безуспішні спроби повідомлення особи.

Практика ЄСПЛ:

• Sejdovic v. Italy (ВП) – тест усвідомленої відмови.
• Godlevskiy v. Russia – сама неявка не означає відмову.
• Somogyi v. Italy, T. v. Italy – неофіційна обізнаність не є достатньою.
• Hermi v. Italy – суд має перевірити, чи знав обвинувачений про розгляд.

7. Мотивованість судового рішення

Стандарти:

• Суд не зобов’язаний відповідати на кожен аргумент (García Ruiz v. Spain).
• Рішення має показувати, що сторони були почуті (Tatishvili v. Russia).
• Потрібно відповідати на суттєві доводи (Ruiz Torija v. Spain, §§29–30).

Практика:

• Pronina v. Ukraine – пенсійний спір.
• Benderskyy v. Ukraine – медична відповідальність.
• Grafescolo S.R.L. v. Moldova – ігнорування аргументу щодо позовної давності.

8. Суперечності в судовій практиці

Підходи ЄСПЛ:

• Розбіжності можливі, але їх має усувати верховний суд (Beian v. Romania, §§37–39).
• Відхід від сталої практики потребує посиленого обґрунтування (Unedic v. France).
• Різка зміна практики може порушувати Конвенцію (Petko Petkov v. Bulgaria).

Критерії оцінки (Şahin and Şahin v. Turkey):

1. Глибинність і тривалість розбіжностей.
2. Наявність механізмів їх усунення.
3. Їх реальне застосування.
4. Наслідки для заявника.

9. Право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13)

• Застосовується лише у зв’язку з іншими правами Конвенції.
• Мета – забезпечити захист на національному рівні (Kudla v. Poland, §152).
• Держави мають свободу вибору засобів (Budayeva and Others v. Russia, §190).
• Механізм ЄСПЛ є допоміжним (Cocchiarella v. Italy, §38).

10. Протокол №7 до Конвенції

Гарантує:

• право на апеляційний перегляд у кримінальних справах;
• заборону подвійного покарання;
• відшкодування у разі судової помилки.

Застосовується лише до осіб, визнаних винними, а не до держави (негативний приклад із посиланням на Rostovtsev v. Ukraine).

11. Проблеми національного правозастосування

• Помилкове поширення гарантій Конвенції на державу.
• Невірне застосування практики ЄСПЛ без аналізу контексту.
• Формальне цитування рішень без правового зв’язку зі справою.
• Порушення принципу правової визначеності.

12. Місце практики ЄСПЛ в процесі доказування

Практика ЄСПЛ є джерелом тлумачення Конвенції. Має застосовуватися:

• релевантно;
• системно;
• з урахуванням фактичних обставин справи.

Не допускається вибіркове або декларативне посилання.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.