У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся вебінар на тему: “Правила адвокатської етики в історичній ретроспективі”.
Лектором виступила Ірина Василик – адвокат, кандидат історичних наук, проректор ВША НААУ, доцент, керівник науково-методичного Центру досліджень адвокатури і права НААУ, член Експертної та Науково-консультативної ради НААУ.
Лектор розповіла про розвиток адвокатури від адвокатури польського зразка до радянського періоду.
В історичному аспекті, інститут адвокатури на територію українських земель і правила адвокатської етики прийшли з Європи.
У середині XVI ст., встановлено присягу адвоката перед Богом і судом сумлінно виконувати свій професійний обов’язок, а також правила професійної етики і відповідальність за їх порушення.
Які були покарання за порушення адвокатом правил етики?
- безчестя за свідому передача адвокатом конфіденційної інформації опонуючій стороні;
- відрізання язика за перехід до протилежної сторони під часу процесу;
- в’язниця за програш справи з причин недбальства адвоката;
- покарання різками і вигнання з міста – за неявку до суду без поважних причин і без попереднього повідомлення сторін.
Адвокатура польського зразка була більш реформованою та більше вдосконалювала сам інститут адвокатури і адвокати отримували більше прав.
Перша згадка про адвокатів-прокураторів у львівських актових книгах датується ще 4 листопада 1383 р., розвиток міської адвокатури у Галичині, яка у 40-х роках XІV ст. була приєднана до Польщі.
В цей час вже була змагальність в судовому процесі і усність судового процесу.
Законодавство, яке регулювало діяльність адвокатури:
- Вислицький Статут або “Велика хартія польської адвокатури”, виданий королем Казимиром III у 1347 р., ввів польську адміністративну та судову систему та право жінок брати участь у процесі.
- Нешавський Статут 1454 р. зобов’язував суд надати адвоката малозабезпеченим особам;
- Судебник Казимира 1468 р., ст. 22 – обов’язок адвоката бути особисто присутнім під час судового процесу.
- Конституція 1543 р. регулювала діяльність комерційної адвокатури, вводила обов’язкову присягу адвоката, – сумлінне виконання своїх професійних обов’язків, заборона братися за завідомо несправедливі справи, встановлювати завищений гонорар та подавати позови без відома своїх клієнтів.
З метою підняття етичного рівня адвокатів, Постанова Варшавського сейму 1638 р. створила дисциплінарні органи адвокатури, запровадила суворіші методи покарання; підвищувала вимоги до вступу у професію адвоката, містила положення про запобігання корупції та зловживань у стосунках адвокатів і клієнтів.
Уперше на території українських земель, реєстр помічників адвокатів вводиться у 1766 році, а реєстр адвокатів у 1768 році.
Становище адвокатів за Литовськими Статутами (ХVІ — ХVІІ ст.)
У І Литовському Статуті (1529 р.) вказується «заступництво у речах» і «приятель»;
Сеймова Конституція від 1543 р., поділяла адвокатів на платних і тих, які надавали правову допомогу безоплатно, представляючи у суді інтереси друзів, родичів чи працедавців. Адвокатів – контрактників приводили до присяги.
За ІІ Литовським Статутом (1566 р.) — право захисту у справах про нерухомість, кримінальні справи. Адвокати були приватні і державні. Клієнт перед судом особисто засвідчував передання справи адвокатові.
За ІІІ Литовським Статутом (1588 р.) адвокатська діяльність заборонялася суддям, підсудкам, писарям та духовним особам.
Якими були тактики захисту, гонорарна політика, конфлікти?
Тактики захисту:
- заперечення адвокатських повноважень опонента, їхнє оскарження означало «нестання» позваного до суду, що тягнуло за собою автоматичний програш справи;
- укладання мирових угод;
- емоційне наповнення промов адвокатів, переведення дискусії у сферу історико-філософського дискурсу.
- ораторське мистецтво високо оцінювалося і спрямоване для для слухачів у залі суду, як потенційних клієнтів.
- неписане правило – суспільно-політична активність адвокатів.
Гонорар, вирішення конфліктів у корпорації
- Натуральний розрахунок
- Винагорода праці адвоката готівковими коштами або капіталом.
- Винагорода праці адвоката шляхом передачі маєтку в посесію (з можливістю здати в оренду землю).
- Конфлікти вирішували здебільшого полюбовно, мировими угодами з допомогою посередників.
- Дуель.
- Випадки підпалу майна (двору).
Адвокатура Гетьманщини XVII-XVIII ст.
Які були суди в Гетьманщині?
- Козацькі – на основі козацького звичаєвого права
- Міські – у містах з магдебурзьким правом
- Церковні – внутрішні справи духівництва
Судочинство справляли гетьман, козацька рада (загальна або старшинська), а у XVIII столітті певні судові функції мали Генеральна військова канцелярія та полкові канцелярії.
Дисциплінарна відповідальність адвокатів Гетьманщини
- відсторонення від ведення справи (у випадку зради свого клієнта і переходу на
протилежну сторону);
- заборона на адвокатську діяльність (в тому числі через відмову виконувати на вимогу суду обов’язки адвоката вдови чи сироти),
- відшкодування збитків клієнту з ув’язненням на чотири тижні (за недбале виконання своїх обов’язків із відстоювання інтересів свого клієнта та за умисно завдану шкоду),
- смертна кара (за фальсифікацію відкритого листа та умисне затягування адвокатом процесу нібито через свою хворобу). Карали здебільшого “на горло”, тобто через повішання або зітнення голови.
Дисциплінарні органи адвокатури: створення та функції (1880-і рр. ХІХ-до 30-их рр. ХХ ст.)
Дисциплінарний статут від 1 квітня 1872 року – весь дисциплінарний контроль над адвокатами й кандидатами в адвокати належав органам адвокатського стану, передусім раді відповідної Адвокатської палати. Адвокат притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення професійних обов’язків і за шкоду честі та гідності адвокатської професії.
Ще від 1932 року за порушення своїх обов’язків та приниження гідності адвокатського стану адвокати підлягали дисциплінарній відповідальності у вигляді наступних покарань:
- попередження;
- догани;
- позбавлення адвокатської практики на 1 рік;
- виключення із списку адвокатів (ст. 62).
Водночас покарання у вигляді догани тягнуло за собою втрату виборчого права на 3 роки, а додатково міг застосовуватися ще штраф до 5000 злотих (ст. 63), а покарання у вигляді позбавлення адвокатської практики на рік – втрату активного і пасивного виборчого права на 5 років.
У кримінальних справах заробітна плата адвоката залежала від характеру справи, кількості та якості виконаної роботи і затраченого часу.
У цивільних справах оплата праці адвоката – в залежності від вартості предмета суперечки.