У проєкті Правосвідомість Вищої школи адвокатури НААУ – «Правила адвокатської етики в історичній ретроспективі»

Про Правила адвокатської етики в історичній ретроспективі розповіла адвокат, кандидат історичних наук, проректор ВША НААУ, доцент, керівник науково-методичного Центру досліджень адвокатури і права НААУ, член Експертної та Науково-консультативної ради НААУ, лауреат Премії ім. Тараса Шевченка Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, експерт з історії адвокатури України та правил адвокатської етики Ірина Василик в рамках проєкту Вищої школи адвокатури «Правосвідомість».

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками Правила адвокатської етики в історичній ретроспективі, а саме:

  • 1. Присяга, етика і відповідальність адвоката за німецькою правовою традицією.
  • 2. Адвокатура польського зразка.
  • 3. Дисциплінарна відповідальність адвоката за ІІ Литовським статутом.
  • 4. Вимоги до адвоката за ІІІ Литовським статутом 1588 р..
  • 5. Тактики захисту, гонорарна політика, конфлікти.
  • 6. Дисциплінарна відповідальність адвокатів Гетьманщини.
  • 7. Дисциплінарні органи адвокатури періоду Австро-Угорщини.
  • 8. Гонорарна політика.
  • 9. Реклама, штампи і візитки адвокатів.

У рамках характеристики ПАЕ в історичній ретроспективі акцентовано на наступному:

1. Присяга, етика і відповідальність адвоката за німецькою правовою традицією

У середині XVI ст. було встановлено присягу адвоката перед Богом і судом — сумлінно виконувати професійний обов’язок, дотримуватися правил етики та нести відповідальність за їх порушення.

Передбачалися суворі санкції:

  • безчестя — за свідому передачу конфіденційної інформації опонуючій стороні;
  • відрізання язика — за перехід на бік протилежної сторони під час процесу;
  • ув’язнення — за програш справи через недбальство;
  • різки та вигнання з міста — за неявку до суду без поважних причин;
  • застосування ганебних покарань (зокрема, привселюдне осудження).

Таким чином, присяга мала не лише моральний, а й суворо санкціонований характер.

2. Адвокатура польського зразка

Перша згадка про адвокатів-прокураторів у Львові датується 4 листопада 1383 р. Формування адвокатури відбувалося в умовах змагальності та усності процесу.

Законодавча база:

  • Вислицький статут 1347 р. (Казимир III) — впровадження польської судової системи, право жінок брати участь у процесі.
  • Нешавський статут 1454 р. — обов’язок суду надати адвоката малозабезпеченим.
  • Судебник Казимира 1468 р. (ст. 22) — особиста присутність адвоката в суді.
  • Конституція 1543 р. — обов’язкова присяга; заборона брати завідомо несправедливі справи; заборона завищених гонорарів.
  • Конституція 1548 р. — фіксування тарифів.
  • Постанова Варшавського сейму 1638 р. — створення дисциплінарних органів, підвищення вимог до професії, антикорупційні положення.
  • Конституції 1726, 1766, 1768 рр. — формування реєстрів адвокатів і помічників («аплікантів», «агентів»).

Санкції:

  • за змову з опонентом — смертна кара (відрубування голови).

3. Дисциплінарна відповідальність адвоката за ІІ Литовським статутом (1566 р.)

ІІ Литовський статут передбачав право захисту у справах про нерухомість і кримінальних справах. Адвокати були приватні й державні.

Ст. 36:

  • заборона фінансових операцій без присутності клієнта;
  • введення письмової довіреності.

Покарання:

  • смертна кара «на горло» (повішання) — за передачу документів іншій стороні, зраду клієнта;
  • спалення на вогнищі — за підробку доручень.

4. Вимоги до адвоката за ІІІ Литовським статутом 1588 р.

  • Заборона займатися адвокатською діяльністю суддям, писарям, духовним особам.
  • Кримінальна відповідальність (4 тижні ув’язнення) — за умисне завдання шкоди підзахисному.
  • Право «убогих», вдів і сиріт на безоплатну правову допомогу.
  • Полегшення вступу до професії іноземцям.

Закріплено традиції:

  • адвокатська етика;
  • процедура участі в судових засіданнях;
  • обмеження щодо сумісництва.

5. Тактики захисту, гонорарна політика, конфлікти

Тактики захисту:

  • оскарження повноважень опонента («нестання» до суду);
  • укладення мирових угод;
  • емоційні промови, історико-філософський дискурс;
  • розвиток ораторського мистецтва;
  • суспільно-політична активність адвокатів.

Гонорар:

  • натуральна форма розрахунку;
  • готівка або капітал;
  • передача маєтку в посесію.

Конфлікти:

  • вирішувалися полюбовно через посередників;
  • дуелі;
  • навіть підпали майна.

6. Дисциплінарна відповідальність адвокатів Гетьманщини

Регулювалася Литовськими статутами з доповненнями:

  • відсторонення від справи;
  • заборона адвокатської діяльності;
  • відшкодування збитків + 4 тижні ув’язнення;
  • смертна кара (за фальсифікацію листа, умисне затягування процесу).

Кара «на горло» — повішання або відсічення голови.

7. Дисциплінарні органи адвокатури періоду Австро-Угорщини

Дисциплінарний статут 1872 р.:

  • контроль — органи адвокатського самоврядування;
  • дисциплінарні ради при палатах;
  • відповідальність за порушення обов’язків і шкоду честі професії.

Покарання:

  1. Письмова догана;
  2. Штраф (до 300 злотих);
  3. Заборона практики до 1 року;
  4. Виключення з реєстру.

Закон 1932 р.:

  • попередження;
  • догана (втрата виборчого права на 3 роки);
  • позбавлення практики на 1 рік;
  • виключення;
  • штраф до 5000 злотих.

Закон 1938 р.:

  • позбавлення права патронату;
  • обмеження участі у самоврядуванні.

8. Гонорарна політика (кінець ХІХ – ХХ ст.)

1897 р.:

  • гонорар включав підготовчу роботу;
  • тарифна сітка;
  • можливість перевищення тарифу.

1933 р.:

  • гонорар визначався угодою;
  • оплата незалежно від результату;
  • суд міг підвищити оплату до 100%.

Кримінальні справи:

Мінімальні ставки:

  • гродський суд — 15 злотих;
  • окружний — 30;
  • апеляційний — 50;
  • Найвищий суд — 75.

Цивільні справи:

  • залежність від вартості спору (наприклад, 10% до 150 злотих);
  • половина гонорару у разі швидкого завершення.

9. Реклама, штампи і візитки адвокатів

Лектор фіксує існування адвокатських візиток і штампів як атрибутів професійної діяльності.

У міжвоєнний період акцент робився на:

  • гідності і честі професії;
  • становій солідарності;
  • високому етичному стандарті;
  • ролі адвокатури як «чільної фаланги»;
  • визначенні адвокатури як «мозку нації».

Радянська присяга акцентувала:

  • керування лише законом;
  • непримиренність до недоліків;
  • заборону приймати винагороду;
  • колективізм і моральність;
  • нерозголошення інформації.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.